часто згадуються заслуги тогочасних сановників і магнатів, а також шляхти, а тут згадаємо лише витрати на рекрути та ув’язнення польного гетьмана Станіслава Конєцпольського, заслуги та ув’язнення Лукаша Жолкевського 1), і Станіслава Стадніцького, каштеляна Перемишльського, який брав участь у всіляких походах і, нарешті, своїм здоров'ям екупедити Смоленська під царською стороною IMci запечатали 2j; Ян Потоцький, староста кам'янецький, який незмінно виконував значні заслуги для Польської Народної Республіки і збудував замок на татарському шляху 3); Миколай Гербурт, каштелян перемишльський 4); Ян Мелецький, який зі значними силами служив у війні цілих півтора року 5), Миколай Потоцький, воєвода Брацлавський, який постраждав у поганській неволі за Польську Народну Республіку^), Бонк Ланцкоронський, який зробив видатний внесок у взяття й оборону замку біля Пуцька 7). Поміщики заступаються за хороброго Яна Потоцького, за Яна Фредро і хороброго капітана Фредро 8), за князя Єремія Вишневецького 9j та багатьох інших. До почесної згадки належать також дипломатичні заслуги Єнджея Фредро, який кілька разів їздив до Турека власним коштом, Марціна Броньовського, татарського посланника й автора Desciptio Tartariae, Сулістровського, двічі посланця Порти, Олександра Тшебенського, львівського камергера, а згодом перемишльського єпископа, відомого посланника до Мурада IV у 163410).
Не забувають сеймики й заслуги особливо кровних братів шляхти, як Кшиштоф Лєшнєвський, колишній вояк-уланіт, і Гурський столник з Галича. Згадають також про криваві заслуги пана Жолендзі та про тюремне ув'язнення, яке він відбував у Турчі. ^^), пана лицаря Станіслава, пана Миколая Яницького, який «не злазить з коня, служить у двох походах своїм коштом» 16), Аплодують коронній сторожі, що своїм коштом вислав на козацький похід 800 чоловік 17), Бобовський і Рузьнятовський, герої з-під Хоціма I8j, військові. герой Самборський, пан Ґроховський зі Смоленська 19), Рафал Ґроховський, камергер коронний, який багато років славно служив у Москві та на інших війнах 20). І співчуття до долі цих героїв чи жаль за те нещастя, в яке вони потрапили і ввергли свою родину, часто яскраво виражається в похвалах. І так згадують Анджея Зборовського, який пролив свою кров у війні з Каролем Суйлерманським і відсидів сім років ув'язнення 21), про Лудзицького, у якого татари все понищили, а коли він був на війні, забрали його жінку і дітей у рабство 22); про Кшиштофа Гроховського, дружина якого 1624 р. потрапила в полон язичництва.