Мілетополіс, або, згідно з Геродотом, «місто борисфенців, оскільки воно знаходилося на місці злиття Іпаніса (Буга) з Борисфеном (Дніпром), місто, яке згодом назвали Ольбіополем», було засноване на другому році тридцять першої Олімпіади, 655 р. до н. Карфаген досяг високого комерційного процвітання; і колоністи не встигли оселитися на низькому березі Гіпанісу, як вони заснували співдружність за зразком своєї батьківщини, засновуючи ради та керуючи своїми власними архонтами, губернаторами та містратами.
Першою турботою бористенців було обнести своє місто великою стіною для захисту від скіфів, у межі території яких вони прийшли. Забезпечивши таким чином
Ірод, IV.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
від Google
ОЛБІОПОЛІС. аас від раптового нападу, вони поширили свою торгівлю за межі берегів Евксину на архіпелаг, Малу Азію та Грецію, збільшуючи багатство та заохочуючи мистецтво, доки митці Ольвії успішно не наслідували митців Афін і Коринфа. Але їхні неприємні та грізні вороги тримали ольвійців у стані безперервної війни, доки нарешті їхнє місто не було захоплене й повністю зруйноване Беребістом, царем гетів, 54 ст., який згодом перетнув Істер (Дунай) і спустошив Фракію, Македонію та Іллірію. Згодом усі стосунки між Гіпані та Грецією припинилися, до великої невигідності. скіфів, які недовго змушували греків повернутися, на що багато хто погодився, коли було засновано другу Ольвію, також незалежну державу, за винятком того, що від неї вимагалося платити скіфам певну трибіту та використовувати зображення та ім’я їхнього царя на своїх монетах — умови, від яких нові колоністи через деякий час намагалися звільнитися. Почалися військові дії, і ольвійці були змушені звернутися до Риму за допомогою, імператор Антонін послав їм на допомогу свої війська, які перемогли скіфів і змусили їх відправити заручників до Ольвії як заставу на майбутнє. Ольвія стала римським володінням, відновивши свою незалежність лише на короткий час, 217-222. Автори четвертого і шостого століть натякають на те, що місто Ольвія існувало в їхній час, але немає жодних доказів того, що жителі колись прийняли християнство».
Коли ми блукали, перевіряючи місцевості, позначені на плані графа Уварофа, до нас підійшло кілька дітей із маленькими долоньками, повними окислених монет, наконечників стріл, намистин і уламків.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
VOL. II. Q