Ghyol-baghtcha, «трояндовий сад», у центральному дворі гарему, перебуває у жалюгідному стані, як і всі його двори, на деякі з яких відкривається вид з восьмигранної вежі, яка використовується як соколине полювання, звідки суверен, непомітний, стежив за рухами прекрасних в’язнів.
Ми увійшли до мечеті зовнішніми сходами, які ведуть до галереї, раніше призначеної виключно для хана. Два куполоподібні ніавзолеї біля мечеті вміщують останки багатьох ханів і кількох їхніх дружин, гробниці та цистити суверенів відрізняються тюрбанами, які увінчують n. Мавзолеї та кладовище використовувалися з 1480 року, до цього часу поховання відбувалися в Ескі-юрті, передмісті на захід від Багтчасарала. Біля входу на могильник стоїть гарний пам'ятник останньому хану, який помер у своїй столиці
Поза стінами фруктового саду знаходиться восьмикутний мавзолей з куполом, який, як кажуть, був місцем поховання нещасної Марії, чиє тіло, оскільки вона була християнкою, не могла залишитися серед вірних. Над входом написано: «Місце поховання Діларі Бікей, улюбленої дружини Крим-Гирея: померла 1178 (1746 р. н. е.). Вона була християнкою». Існує розбіжність між цією датою та датою на фонтані, де немає жодного натяку на полоненого християнина.
від Google
Сідлати коней було замовлено на одинадцяту годину, о тій годині ми виїхали з двору палацу і, проїжджаючи повз ворота, побачили незначний пам’ятник, споруджений на згадку про візит Катерини II. зволив заплатити місту Багтчасара! 14 травня 1787 року». Спершу ми звернули на вузькі та криві вулички, де люди всіх професій займаються своїми справами у широко відчинених ятках, де переважають шкіряники та майстри тапочок, бо Багтчасарал завжди славився своїми шкіряними виробами, пекарні та кулінарні магазини були наступними за кількістю. За указом імператриці Катерини Багчасарал, як і Кіра-су-базар, був відданий виключно у володіння татарам, якими він був переважно населений, і, отже, він не позбавлений особливостей мусульманських міст — занедбаності та бруду. Він добре забезпечений мечетями, а фонтанів, як кажуть, три сотні».