На базарах не можна знайти ливарників латуні, майстрів тапочок, шкіряників, торговців сукном і шовком тощо, як ми звикли бачити їх на Сході, кожен торгує у своєму ряду лотків; але вони змішані тут і там, бо Кіра-су-базар більше не є процвітаючим містом. Дюбуа стверджує, посилаючись на Пейссонеля (1755), що щороку в Криму, головним чином у цьому місті, виготовлялося 4CX300 клинків і експортувалося навіть на Кавказ; тепер BaghtchasaraT сама по собі здатна задовольнити попит серед зменшеного татарського населення півострова, яке віддає перевагу власним столовим приборам будь-яким іноземним. Але ці базари все ще славляться чорними і сірими баранячими шкурами бухарської породи, які продаються по 3-6 рублів за штуку. Столи тримають переважно татари, але є багато вірмен і греків,
від Google
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
які ведуть торгівлю російською бавовною та іноземним шовком і ситцем.
Під час нашого тригодинного перебування ми побачили лише одну жінку, стару старуху, яка, подібно до жінок на околицях, була старанно покрита покривалом; представниці прекрасної статі, очевидно, тримаються в найсуворішому усамітненні.
Закуски повинні бути в клотубі за проханням до члена або в їдальні, яку утримував грек, де ми отримали хорошу просту страву з м’яса та найгірше вино Криму. Ночувати на Кіра-субазарі не бажано.
Схили навколо міста вкриті могилами, густо всіяними вузькими надгробками, вставленими в землю під будь-яким уявним кутом; татари дуже шанують свої цвинтарі і ніколи не допускають їх перетворення на інше використання; Отже, давність 3 села можна досить добре уявити за станом і пропорційною кількістю могил на прилеглій землі.
Від Кара-су'базару довга і жахливо курна дорога пролягає через крейдовий район, аж поки в Соні, затишному російському селі, картина не змінюється, і земля вкривається дерном, що забезпечує гарні пасовища; але між поштовими станціями, як ми помітили після того, як залишили Феодосію, завжди така ж відсутність осель чи будь-якого табору. Ми зустріли небагато мандрівників, які їздили на машині, менше пішки, і жодного волоцюги чи бродяги. На 12 верстовому стовпі за Суєм удалині зліва з’являється гора Чадир-даг, яка дуже нагадує Гібралтарську скелю, якщо дивитися з її східного берега, а ще 10 верст привели нас до Сімферполя, головного міста в Криму.
від Google
Ночував я в петербурзькому h6tel, гамірному і шумному будинку, де кухня поступається ресторану Зайцофифа.