Дорога, виїжджаючи з Кілбойіруна, пролягає між голими спусками до села Ескі-Орду, «старого табору*, у дещо родючому районі, і чим далі ми просувалися, тим різноманітнішим ставав ландшафт. Татарські хутори в їхній мальовничій неохайності, з весело одягненими жінками та темноокими маленькими дітьми, зеленими полями, що простягаються далеко по обидва боки, свіжими на вигляд деревами незвичних для нас розмірів на півострові та час від часу журчанням, додавали тихої чарівності цій сцені й майже змушували нас усвідомлювати жахливі поштовхи, які ми пережили. Ми пройшли через села Курці та Саблі, між рядами верб і багатьма величними тополями, а потім увійшли в самшитні гаї та густі букові та соснові ліси, де дорога була всіяна листяним лісом минулих років.
від Google
У Бешкові чи Бетчі ми відпочили коням і попрямували до саду ніолли, який замовив прохолодні напої, як-от каву, фрукти та солодощі, які подавали старі слуги, а його донька завершувала свій туалет під верандою, її брови пройшли процес фарбування kna, мінеральної фарби, і об’єднані прямою лінією, намальованою впоперек.
У Hatrealann, де мандрівники знайдуть житло для ночі, але не відпочити, є будиночок імперського лісника, більша частина цього лісу є власністю Корони. Тут колісна дорога губиться в звивистих Ісед Альма на Синоп-даг, який стає помітно крутішим і густіше вкритим ялинами, поки не досягнемо монастиря. Ми зустрічали паломників, які йшли до криниць, а інші поверталися з пляшками, наповненими чудодійною водою. Лише одна пенітентка, енергійна жінка років тридцяти п’яти, зайняла свою квартиру в одній із келій «для порятунку своєї душі», де вона працювала прачкою та кравчинею в обмін на гостинність, надану ченцями!
Наближаючись до Килбуруна, повертаючись, ми зустріли татарське весілля, яке складалося з великої компанії, бо наречена була дочкою Мурси. Вона сиділа в першому вагоні, щільно закрита вуаллю, у супроводі матері, а на сидіннях перед ними лежали купи маленьких кольорових хустинок; Півдюжини драбів, наповнених родичами та гостями, рушили слідом, але все це було дещо сумно, бо процесія йшла повільно й мовчки. Один із наших друзів обмінявся привітаннями з батьком нареченої, який запросив нас приєднатися, і ми зайняли своє місце в тилу, у нашому громіздкому та покритому пилом вагоні. Отримавши підказку, 1 підійшов до першого вагона
VOL. II. Н