Вражаючою особливістю у верхній частині долини Інгуру є кількість квадратних веж, які найбільше видно в селі Іпарі, де багато з них згруповані на порівняно невеликому просторі. Ці вежі, висотою 60 футів, міцно побудовані з каменю та поділені на п’ять поверхів по одній кімнаті на кожній, причому кожна кімната, крім верхньої, дещо вища від підлоги до стелі, ніж та, що знаходиться під нею; вони мають площу від 11 до 13 квадратних футів, стіни мають товщину 3 фути 6 дюймів і лише тьмяно освітлені маленькими бійницями; до дерев’яної підлоги можна дістатися через кутові люки за допомогою зубчастих l<^s, а похилий дах, також дерев’яний, трохи виступає за стіни,
від Google
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
залишаючи простір для наведення гвинтівок майже під будь-яким кутом, а також для метання снарядів та застосування інших захисних заходів. Єдиний доступ до вежі здійснюється через вхід на висоті 25 футів, більше або менше, над землею, який має перед собою невелику дерев'яну платформу, яка сполучається з сусіднім котеджем, у якому живе сім'я, за допомогою дошки, що тягнеться до отвору в даху; в деяких випадках мотузяна драбина тягнеться від дверей до землі. Житло в Своннеті зазвичай складається з однієї великої квартири без вікон, у якій живе сім'я з коровами, собаками та свійською птицею; М'ясо готують, а хліб печуть на розігрітих плитах, через отвір у даху, через який потрапляє єдине світло, виходить дим ліру. Ми помітили, що багато таких осель у різних частинах країни були безлюдними та безлюдними.
Коли сім’я перебуває під забороною помсти з боку вищої сили, котедж покидають і шукають притулку у вежі з рухомим майном і провізією; дошку та платформу видаляють, і біженці стають схильними до облоги, доки вони не захочуть лікувати. Або один член може мати причину втекти від своїх ворогів, у цьому випадку також переривається зв’язок*, і втікач повинен залежати від своїх друзів для забезпечення.
Вежі в цій частині Своннеті збігаються одна з одною в усіх відношеннях і стоять ізольовано, чого не можна сказати про І^етчгумм і Мінгрелію. Вони є вмістилищами для мисливських трофеїв, стіни на кожному поверсі прикрашені рогами та нижніми щелепами оленів і диких кіз, нанизаними десятками протягом поколінь, багато з яких тепер почорніли та гниють від тліну, але реліквії, які завжди дорожили і не розлучалися з ними за будь-яку винагороду.
Роги та щелепні кістки іноді можна побачити або в ризниці, або над входом до маленьких церков у Своннеті; вони є від Google t, Google t, Google
Кілька випадкових віруючих, яким більше нічого принести як дари святим на знак розкаяння.