Виїжджаючи з міста, ми проїхали через єврейський квартал, де побачили гарненькі обличчя, особливо серед дітей, а далі дорога поступово піднімалася між розкішними живоплотами з рододендронів, лавровиків і падуба, а береги були вкриті численними квітучими рослинами. Ми зустріли кілька двоколісних возів, запряжених волами, які видають нестерпний звук від того, що осі не змащуються. Колеса суцільні без спиць, а з середини осі тягнеться важкий вал, на кінці якого по діагоналі встановлений другий, легший вал, де закріплено ярмо, а інший кінець лежить і волочиться на землі та відповідає меті передніх коліс; ці вози абхаського походження використовуються в Імерітії та Гурії. Довгі вервечки з них часто стримували наш прогрес на вузькому
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
дорога біля Крісної річки, «червоної річки», яку місцеві жителі називають Цкалл-цителл, «червона вода», притоки Ріону, названої так через червонуватий колір ґрунту, через який вона протікає; але наша влада швидко розчистила шлях. Під’їзд до монастиря крутий і нерівний, і хоча ми лише за 6^ миль від міста, нам знадобилося півтори години, щоб подолати цю відстань у екіпажі з двома добрими кіньми.
Монастир Гелаті, всередині високої огородженої стіни, включає єпископальну церкву Гената, каплицю, присвячену королю Геої II. його святому покровителю та похоронну каплицю. Назва, за словами М. Броссета, походить від грецького '^твтСіМіімв, бо він був освячений на Різдво Богородиці. Достовірно невідомо, коли і ким була заснована церква, але, здається, її відновив Давид II. Агіунас/тенсей, «Відновлювач», який був королем Картлі та Абхасе, 1089-1125. У тринадцятому столітті його пограбував Аргуні, який захопив Імерітію в пошуках Давида V, який на той час перебував під владою мусульман, після чого він був знову відновлений і в 1519 або 1529 році піднявся до єпископства
Церква являє собою красиву споруду з lai^e блоків жовтуватого пісковику; Величезний шматок кам’яної кладки в південно-західному куті вказується на те, що його поставив на своє місце сам цар Давид, оскільки він був гіаїтом. Зовні немає жодних написів і невеликих прикрас, але дах, акуратно викладений листами заліза, пофарбованими у світло-зелений колір, надає будівлі освіжаючого вигляду.
Ми увійшли через північні двері й побачили стіни, вкриті фресками. Над дверима — портрети Давида «Відновлювача» в повний зріст, який тримає в руках модель «« Буквально по-геойськи «будівельник»; shtneba ii 'будівля' і asheuAa 'будувати.'