дуже шкодував, що розлучався з нашим гостинним, добродушним і веселим господарем, який супроводжував нас на півдорозі після нашого повернення до Бетчо, куди ми прибули о 16:00. Тут на рішення начальника чекав курйозний випадок.
Літній чоловік, захоплений молодою дівчиною в маєтку тубільного князя, запропонував еквівалент 300 рублів за дівчину, яку він збирався зробити своєю дружиною. Оскільки князь і селянин ігнорували той факт, що землевласники є власниками кріпаків у Своннеті не більше, ніж у Росії, угоду було укладено, і дівчину перевели з дому до хати старого; Однак незабаром вона покинула його, щоб повернутися до своїх батьків, і тепер бажала вийти заміж за чоловіка, якого вона вибрала. Тут виникли труднощі, оскільки стародавній лебедь прагнув повернути собі вартість своїх 300 карбованців, не маючи жодних шансів на те, щоб він коли-небудь здобув об’єкт своїх прихильностей, і принц відмовився мати з ним будь-що більше. Я вважаю, що справа була скомпрометована тим, що князь пообіцяв повернути селянину половину отриманої вартості за умови, що дівчині буде надано повну свободу вийти заміж за кого їй заманеться.
Перебуваючи в Бетчо, Бекір-бей, один із небагатьох мусульман у Своннеті, з яким я познайомився раніше, приніс мені чудову пару рогів туру, найбільшого з козелів Капри, яких я коли-небудь бачив, один мав 36 дюймів у довжину та 2 дюймів в обхваті, інший 34 дюйми та 12 дюймів. Бекир-бей попросив мене прийняти їх, сказавши, що вони були в його родині п'ятдесят-шістдесят років, тварина була застрелена його дідом. На одному розі висічено наступний напис грузинськими літерами: «Я, Цьоков, син Дадишкиляни Іслам, пішов у Марсани для розваг, взявши з собою вісім хороших пострілів з числа моїх утриманців». Я зустрів чеченського принца в супроводі від Google
НЕГОСТИННІСТЬ СФВАННИХ. toi двома дворянами та іншими утриманцями. Я заарештував його разом із шістьма особами його свити. Я вбив цей та п’ять інших турів, а потім повернувся додому.*
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Ми вийшли з Бетчо о 9 годині ранку, в’язня з Барсбі зі зв’язаними руками козак вів у ременях. Досягнувши височини, ми трималися на північ від комуни Латалі, де помітили, що кілька веж ремонтували та білили, і їхали полями кукурудзи та кукурудзи, поки не перетнули річку Мулачі та не ввійшли до чудових лісів. Біля Цбелі-Цкаліса, «теплого джерела», ми годину відпочивали на похилій галявині, зрошуваній найменшими водосховищами, що прокладали собі шлях до бурхливого потоку, який пробивався дещо нижче, відокремлюючи нас від стіни благородних скель заввишки від 800 до 1000 футів. На північному заході наше захоплення викликала Оушба, а на південному сході далекий ландшафт закривала гора Тибері.