Вісімдесят
Араефкт або Ошту-
Сім
Yshgouydd гервішт вісім
Ард
Дев'яносто
Tck'harayesl або
Дев'ять
Оштоіікервескт.
десять
Yttht єшт
Двадцять
Ітрвішт сто
Аскір
Тридцять
Ітрвейхт-єшт t, Google
ХУТЕННЯ В СУНЕНТІ ВЛІТКУ 1875 РОКУ».
У квітні 1875 року начальник округу Своннеті* отримав повідомлення від священика долини Інгур, який повідомляв, що «Незалежні Сванні» всіма доступними для них засобами виступають проти наказу про зрівняння земельного податку з долини, і що вони відмовляються виконувати його повноваження. Начальник округу відповів, надіславши для відома Свонні детальне пояснення нового закону, який не мав викликати жодного незадоволення, оскільки метою було не введення додаткового оподаткування, а скоріше змінити те, що фактично було подушним податком, на податок на землю, пропорційно індивідуальному володінню.
Невдовзі стало відомо про зміст листа начальника, як священику довелося надіслати ще одну депешу, в якій він стверджував, що ані пояснювальний лист, ані наказ про призупинення огляду не заспокоїли альпіністів, які тим часом були схвильовані до відкритого повстання трьома амбітними людьми, Казбулалом Шервашидзе з комуни Мулачі, Генедроух Парджахб з комуни Латалі та Консав, син Казбулата, на підставі того, що обстеження їхньої території було наказано з метою остаточного позбавлення землевласників будь-якої надлишкової землі в їхньому володінні, щоб худоба та домашні тварини могли бути перераховані та обкладені податками, а молодші члени сімей мали бути вивезені та притягнуті до військової служби. «І народ, — додав священик, — увесь зібрався перед образом у стародавній церкві Квирика», щоб присягнути, що він об’єднається і до останньої краплі крові чинить опір російському гніту».
Тепер старшина звернувся до губернатора провінції*, який проживав у Кутаїсі, щоб отримати дозвіл продовжити з достатнім ескортом козаків до
Повідомлено офіцером експедиції. «Полковник Тео. Гриневський.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
t, Google долину Інгуру, щоб викрити незадоволеним правдивість поширених серед них повідомлень і засудити їхню поведінку; але третій кур'єр, який швидко слідував за другим, приніс розвідку про те, що значна частина чоловічого населення вклалася в Бетчо і намагається спровокувати гарнізон на військові дії. Священик попросив підкріплення, оскільки вважав, що 300 ополченців Сваннетія Падишкіляни, які були в його розпорядженні, і полкова затримка в Бечо недостатні для розгону повстанців, які були сильно розміщені.