Дивна подія сталася в момент посадки імператора. Сталося так, що натовп, який був схильний просуватися вперед до місця, де стояли чиновники, поліцейський, намагаючись відштовхнути її назад, випадково штовхнув офіцера чину. Він негайно обернувся і так само швидко відсалютував офіцеру, якого ненавмисно торкнувся, отримавши від нього сильний удар по обличчю. Поліцейський покірно підняв руку до кашкета, але другий удар завдав йому по другій щоці. Офіцер, який поки що забув себе, обіймав почесну посаду ад'ютанта Його Величності, який, як підозрюють, ніколи не чув про цей інцидент. Поранений поліцейський не наважився поскаржитися, і злочинець залишився хизуватися золотими аксельбантами.
Після багатьох спроб здирництва з боку татар і великого торгу з нашого боку, ми найняли коней для проїзду через яйли до Багтчасарала по 4 рублі кожен, а також провідника за 2 рублі, з 4 рубля за його коня. Два шляхи ведуть через гори до татарського міста, один йде вгору по долині Дерекюй, інший від Оучан-су йде новою проїжджою дорогою в будівництві; перший був обраний як найкоротший, і наш від’їзд призначили на сьому годину ранку.
від Google
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
До призначеної години ми вже були в сідлах, кожен з нас узяв невеликий килимовий мішок, важкий багаж був замовлений до Севастополя на пароплаві. Проминувши село Дерекюй, нам довелося йти одним рядком, оскільки наші коні вибирали свої кроки по кам’янистому та нерівному ґрунті, нудна їзда до соснових лісів, де росте свіжий і зелений Phtus Taurica. Через три години ми піднялися на вершину яйли Басишемності, де зупинилися на деякий час, щоб насолодитися краєвидом, який охоплює маленьку затоку Ялти та її околиці. Яйли гірського хребта на південному узбережжі аж ніяк не повні лісів і пасовищ, бо тут є багато сміливих скелястих вершин, які люди не відвідують, оскільки вони недоступні на сотні футів, але зір орла, який
Стискає скель кривими руками Близько до сонця в самотніх краях —
Яйла, яку ми пройшли, була невеликою, і, досягнувши Бюук узин-баш, ми відпочили коням. Є два села, обидва звані Узджін-баш, «верхів'я потоку», з їхніх позицій біля витоків Бейбека, який тут перетинає дуже оголену місцевість. Від Ельбека ми дісталися Катчі й трималися її берегів до Оулу-Салі, а звідти до Б’я-Саджа, де знову зупинилися, щоб підкріпитися.
Бя-салі — охайна російська колонія, але позбавлена мальовничості татарських сіл, можливо, через відсутність дерев і рослинності. Це одне з найдавніших російських поселень на півострові, яке було засноване солдатами, які звільнилися з першої окупаційної армії.
Нашу увагу привернули великі надгробки на пагорбі над селом, і, піднявшись на землю, ми опинилися на цвинтарі якоїсь давнини.