Коней не можна було здобувати в Аланні; Тому ми вирушили до села Б’юк-Анкол, де молла організував усе необхідне для нашого підйому на Чадир-даг наступного дня на висоту 4800 м. Ціна подорожі становила три рублі за кожного коня та три рублі за провідника, який мав бути готовим вирушити о 2 годині ночі, щоб ми могли досягти вершини до сходу сонця. У котеджі молла ми користувалися кімнатою, ретельно чистою в усіх відношеннях і рясно прикрашеною, як це прийнято, вишитими золотом, сріблом або шовковими нитками рушниками, які розвішують на стінах, коли ми розвішуємо наші картини; він також був добре забезпечений матрацами та подушками будь-якого кольору, бо чим більше виставлено рушників і постільної білизни, тим заможнішими повинні бути обставини господаря; мішковина останнього, зокрема, вказує на стан родини, бо вона може бути із золотої парчі або звичайнісінької пофарбованої бавовни.
Це було близько 3 ночі. перед тим, як ми скочили в сідла, треба сказати, що не з вини провідника, і ми намагалися надолужити втрачений час з нашими сльотавими кіньми, але вони не хотіли перевищувати темп повзучого. Отже, була о пів на шосту, і сонце стояло високо в небі, перш ніж ми дісталися до кількох низькорослих ялин на плато, де ми зійшли з коней, щоб піднятися на «наметову гору», на вершині якої дув сильний східний вітерець. Підйом поступовий і легкий, а дорога, яка петляє ліщиною та дубовим лісом, чудова, і від Google навіть прохідна частина шляху. О 6.30 ранку Термометр був 52°.
«Наметова гора» здіймається на кілька сотень футів над віялом столу, а сама по широті розділена на дві частини западиною, яка тягнеться по всій довжині від п.с.х. до ENE. Схили, що виходили на північ, були рясно вкриті травою, що давало гарне пасовище для отар, які паслися на моюїтинських яйлах протягом літніх місяців; тоді як протилежні схили були абсолютно голі.
Краєвид простягається, з одного боку, від виноградників і тополь Алушти до провалля в яйлах у Балаклаві та низького узбережжя за Севастіполем, а з іншого — до сміливих мисів у Судаку та Чдбін-баші. День починався яскраво, але горизонт до моря залишався тьмяним — такий же темний горизонт обмежував величезний степ і закривав його вдалині. Помітним був Салгир з його вузькою зеленню. береги, що тягнеться на північ, як жахлива рептилія, і побілені церкви та зелені куполи Сімфеніполя, тоді як далеко на сході ми могли розрізнити сади Кіра-Субазар, як оазис у пустелі.