Країна, якою ми мандрували чотирнадцять днів, більш відома під іменами Суанкт, Сванетія, Суанетія тощо, але я віддав перевагу написанню цього слова так, як його вимовляють самі тубільці, а саме Своннеті, і які називають себе Свенні. У найдавнішій вірменській місс. вони називаються Sones і Souanes.
Від тієї частини великого хребта перед Ельброузом*, найвищою вершиною Європи висотою 18,5 26 футів, виступає на південь відріг, який називається Гуркушел, а на відстані 50 миль на схід виступає на південь інший відріг, Карилдаш; ці дві шпори
Клапрот стверджує, що Сванні називали себе Сінау. вкладка Історія стор. 87; і DaboU (iJi. p. 10) цитує Guldenstadt {Btshreibung, & c. стор. ні), які написали, що назвали себе Чмау. Деякі називають себе Чай.
' З російських опитувань.
' Catted також Shatl gari, згідно з Лермонтолем, і 'Minghi Tau'. Дивіться Grove, Fmty Camtaiui.
t, Google немає КРИМ І ЗАКАВКАЗ'Я.
майже об’єднані Латпарськими Альпами, майже паралельні головному ланцюгу, і таким чином утворюється котловина або долина, яка не перевищує тео миль у своїй найширшій частині. Ця долина, поділена кількома відгалуженнями від великого хребта та від Альп, які сягають витоків річки Інгур, у яку впадають шістнадцять потоків, відома як Верхня долина Інгур. Це домівка для двох підрозділів Сунні, які є предметом цього розділу,
У червні, липні та серпні до Сванеті, у верхній долині Інгуру, можна підійти з Мінгрелії, Абхасе, Оскті та Кабарди, а також через перевал Латпарі від Сванеті-Дадіана, а в інші пори року через сніг перекриваються всі комунікації.
З Мінгрелії — Будується дорога від Сугдіді, вздовж нижньої долини Інгуру.
Від Абхасе — це п’ять днів подорожі від Сухкум-Калча до Сваннеті стежкою, яка веде через село Цебільда, вгору по Дальському уштельє та через перевал Ухарашкарк. Від Отчемчірі на узбережжі, за тридцять миль на південь від Сукхум-Кале, один шлях веде через гори Арвас, Дартчуі та Джведі-Су; інший, від берегів Хальц'с'га, перетинає гори Ларакваква, Баскапскара, Дарчуй і Джведи-су.
З Осетії і Кабарди — Три стежки ведуть в долину Інгура; перший від Чегхемма до Мулахі, інший долиною Баксанн до Бетчо і третій від Карача до Чубехеві.
Перша згадка про Саванет в літописах Грузії відноситься до правління Фхамаваза, який призначив свого зятя Куджа ериставом цієї провінції, коли вона була частиною Егріса. «Souancth» «Oualchelyc є Kuision для пропуску.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]