У Поті часто можна побачити послідовників секти, яка викликає багато занепокоєння в Росії. Я натякаю на секту під назвою Скопці, «скалічені», спадкоємці Хлісти, «люди Божі», «які вірили, що Всемогутній зійшов на землю в Римі та Єрусалимі, і що християнська релігія та її таїнства, які процвітали багато років після цього, були знищені антихристом; але на благання «народу Божого» Єгова зійшов втретє в особі Даниїла Фіпповича з округу Юрієльського, і для просвіти Русі в правдивій вірі був наділений божеством якийсь Іван Тимаф’євич Суслов, ставши після цього справжнім Христом, сином Божим. Тоді Бог Єгова дав дванадцять заповідей для керівництва своїм народом, а Христос, Іван Тимаф’евич, встановив збори для поклоніння, а деякі пророки після обрання були натхнені Святим Духом. Даниїл Фікпович відкидав Святе Письмо і наказував людям керуватися Святим Духом, як це було відкрито їхніми пророками, які були джерелом усієї людської мудрості. Великий об'єкт у житті, а саме. зустрітися з таємничою смертю, як Адам, і воскреснути таємничим чином, як це зробив Христос, було забезпечено лише покаянням і витримуванням таких позбавлень, як піст, цнотливість, самозаподіяння тортур, умертвлення в собі всього, що є мирським, і зречення від усіх дарів природи в пошуках божественного інтуїції.
«У своєму трактаті про «народ Божий» М. Добротворчий припускає, що Iheir ttftching wns принесений із Заходу, через Zoparogue Cossncks; але FraUjcrfy Roudaltoff (//hA e/the Orthodox Church, St. PeleriUirfi, 1866) стверджує, що ця єресь є відгалуженням квакерства, принесеного в Росію іноземцем на ім’я Кнльтман, наприкінці сімнадцятого століття.
"Гугл раціон — людське серце є справжнім храмом Господа, а не видимою Церквою з її священиками та таїнствами.
Моральні зобов'язання Хлистих були такими: — Вони не мали пити вина чи пива; вони не повинні були показуватися в неділю та свята, тому що вони повинні були проводити час у молитві; вони не повинні були вимовляти ім'я диявола, співати богохульних і непристойних пісень, і вони не повинні були красти. Неодружені не повинні були одружуватися, а одружені повинні були виходити заміж; тобто чоловік мав жити зі своєю дружиною, як із сестрою, і вони мали любити та вірити в Святого Духа.