їхній перекладач і четверо козаків, які були послані з Індепендент Своннеті назустріч старшині. Півгодинна їзда привела нас до тендітного дерев’яного мосту найдрібнішої конструкції з надзвичайно грайливою пружиною, через яку ми мали проїхати один
4,5CK} за раз, і, таким чином, перетнувши Ченіс-Цкаліс, ми занурилися в ліс із порівняно молодим лісом, а потім серед кількох полів кукурудзи, коли серйозно розпочали підйом на Латпарі, як це, мабуть, зрозуміли наші коні. Вузька стежка, яка звивалася схилами гори, змусила нас рухатися суворо одним рядком, спочатку через пустелю чудових кущів і польових квітів, аж о першій годині ми
5800 дійшли до пасовиська під назвою Деціл, де ми зупинилися, щоб відпочити коням. Тут ми знайшли групу Свенні, яка робила рулони кори з березових дерев у сусідньому лісі для транспортування до Своннеті, де її розривають на смужки, скручують і спалюють для освітлення. З цієї точки ми мали чудовий вид на долину Тженіс-Цкаліс, яку ми щойно покинули, найвищими горами, які замикалися на знімку, були Лакуярі на півдні, на сході Тжеуріш і Тетенарі на південному сході. Хоча небо було закрите густими хмарами, і в повітрі було відчуття вогкості, термометр означав 14:00. позначка 70°, і день виявився приємнішим, ніж ми очікували
Ми продовжили підйом на 2.45 короткими, але крутими зигзагами вгору з південно-західного боку, аж поки не обігнули гору із західного боку найвужчими стежками, звідки відкривався вид на безодні бездонні на кілька тисяч футів, де повітряні випари ховали свої глибини, таке видовище створювало, на мою думку, один із найзахоплюючих ефектів гірських пейзажів; Це було жахливо дивитися, і навіть козаки, сміливі й необережні вершники, здавалося, були вражені тим, що привертало загальну увагу.
від Google бо вони розважалися, відколи покинули Децил, співаючи тихим голосом свої церковні гімни, і тепер усі звуки припинилися, і вони безшумно рушили за ними. По мірі того, як ми піднімалися, рослинність ставала мізернішою, поступаючись місцем високим тльгерлікам (Liiium Colchiaim), які рясно виросли, і коли о 16:00 год. ми знову зробили невелику зупинку, ми були в середині скелі і внизу, вкритого повзучим рододендроном (Rhododendron Caucaskuni).
Підійшовши до вершини гори, Вождя зустріли головні сакліси трьох комун Незалежного Суннеті, які були носіями інтелекту, що викликало деяку веселість серед ескорту; але вождь виглядав незадоволеним, коли йому доповіли, що грабіжник Свенні, якого нещодавно схопили й відправили до Оні, здійснив його втечу й повернувся до своїх старих місць і звичаїв.