Мандрівника не може не вразити однозначно єврейський тип мешканців цієї долини Ченіс-Цкали. Чи це нащадки «народу, який жив у горах між абхасами та аланами * (осетини), вперше згаданий Прокопієм як брухи», а потім ченцем Карпіно як брутачі, «єврейський народ, який зберігав свої голови голеними», оскільки це загальний звичай серед чоловіків у Сванеті-Дадіані, в Лечгуммі та Імерітії, голити голову, що росте. стан волосся може бути покращений; і вже було помічено, наскільки дивовижні імеритяни своєю густою шевелюрою. Невідомо, ким були брутачі, брукархи чи бнчати. Покійний пан д'Авезак* припускає, що Брутачі можуть бути аналогічними Бердажі в окрузі з такою назвою, між річкою Борчала, яка раніше називалася Бердажі або Бердоджі, і
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
від Google
Araxcs, в той час як він ігнорує брухів «Прокопія», «які жили в горах Кавказу», і брутахів, згаданих Карпіно.
Там, де долина розширюється, кукурудза, коноплі та кукурудза росли на ділянках землі, обгороджених грубим частоколом; посеред цих полів лежить Чалоурі, в якому селі полковник був прийнятий Гардою - 4100
phadzye, тубільний князь, який віддав свій дім у розпорядження начальника, і князь Тенгиз Дадишкиляни, священик Pamoshtchnik Swannety on the Ingur, який має почесне звання лейтенанта в армії з дозволом носити
: річка M'lyinla, що впадає в море за пару миль на північ від Адлера, вододілу на південь від гори Чугу, була стародавнім ліроухонтені, Фтаг.
від Google
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
уніформа. Це величезний чоловік, 6 футів Дж дюймів у висоту, великий і міцний у пропорціях.
Сильна злива була, коли ми заволоділи будинком Гардафдзича, який складався з однієї кімнати lai^e, де піднімали тах'та, сімейних ліжок уночі та двох величезних скринь, у яких містилася шафа для одягу, становили всі меблі, а крокви над головою були беззаперечним володінням кількох голубів, які невинно літали. Увійшовши до кімнати, жителі села дуже неприємно зіткнулися навколо нас, і ніякі спроби не змусили їх залишити нас на самоті, оскільки з бажання висловити повагу вони залишалися притиснутими до підлоги, нерухомими й безмовними; до цього почуття, однак, мабуть, слід додати цікавість, особливо коли наші лежаки були підготовлені, і лише після того, як ми фактично пішли на ніч і вогні були погашені, вони неохоче й повільно відійшли.