Принц не має постійного штату слуг; він збільшує або зменшує їх кількість за бажанням, садячи їх на борт в обмін на їхні послуги, лише особистий супроводжуючий, а кухарі іноді отримують подарунки. Принц дуже добродушна людина, і кожен дюйм по-своєму аристократ; він ніколи не буває таким щасливим, як коли, витягнувшись на траві, скручує цигарку за цигаркою, курить годинами в оточенні горян, які збираються навколо нього і не сміють сидіти в його присутності.
Вдень нас прийняла його дружина, принцеса Абхасе, яка в молодості була красунею, але, хоча ще була в розквіті сил, виглядала передчасно постарілою порівняно з Тенгизом, якому тоді було тридцять вісім років. Її великі очі, увінчані дугоподібними густими бровами, зберегли весь свій блиск.
' VohmTcki III. I65S-£o, Дадіан з Мінгрелії, втік до Своннеті, де й зустрів свою смерть.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
* 1 ми завдячуємо колезі доктора Ріє з Британського музею за інтерпретацію Anbie ud ornamented Cufic chtuacteix.
від Google
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
в'язкість її риси обличчя були вишукано делікатними! приємна, тоді як її маленькі ручки та стрункі пальці свідчили про довічне утримання від праці. Яким контрастом була ця чудернацька жінка зі своїм чоловіком! Вона була одягнена, як геоїдські жінки, за винятком того, що титавсакраві було замінено складками абхаської вуалі; її прикраси з масивного золота були європейської роботи.
Після виборів, які провів Тенгі упорядковано, вдова Бетчо зіткнулася з чоловіком, який переніс її OLT, і погрожував вбити її призначеного чоловіка. Вождь бажав, щоб старий дядько використав свій вплив на молодь, щоб він пообіцяв утримуватися від пролиття крові, але він нахабно виправдав свого молодого родича, сказавши: «Мій племінник — молодий, красивий і пишний юнак, а ця жінка дуже гарна, до того ж молода; і тому, оскільки вони так добре збігаються, я думаю, що вони повинні одружитися. Я анітрохи не сумніваюся, що мій племінник уб’є будь-кого, хто забере в нього цю жінку, і я точно не буду йому втручатися». Потенційний убивця спочатку сміливо повторював свою рішучість убити свого суперника, але коли йому було важко відмовитися від цього лихого задуму, він наполегливо мовчав, доки нарешті Вождь не пішов йому назустріч, простягнувши руку, яку чоловік взяв без вагань, водночас похмуро сказавши: «Добре, я не буду його вбивати». Цей вчинок у його ^yc's нічого не означав, оскільки він ніколи не давав щирої клятви покори, з якою ми знайомі, і тут справу було закрито.