Давши цим Свонні достатньо часу, щоб повернутися, Вождь у супроводі п’яти тубільних князів, свого перекладача та двох кінних орденів попрямував через латпарі в долину Інгур, не зустрічаючи жодного щипця, поки не наблизився до комуни Кала, де його оточив повністю озброєний, галасливий і образливий натовп. Не виявляючи ані найменшого занепокоєння, він зліз з коня й наказав людям роздягнутися на знак пошани до себе, що, на його подив, вони негайно зробили. Помітивши, однак, що багато інших озброєних альпіністів поспішно спускаються з висоти з різних сторін, він направився до хатини в селі Лалгой, в якій ми провели кілька ночей минулого року, маючи намір чекати там прибуття військ, подбавши про демонстрацію зброї, доступної для захисту його партії: шість гвинтівок, два револьвери та сім пістолетів.
По дорозі до хатини вождь був грізно підштовхнутий до натовпу, який зрештою став настільки галасливим, що він наказав людям або піти геть, або скласти зброю, невелика промова, яку сприйняли чимало насмішок, стрілянина з гвинтівок у повітря та інші ворожі демонстрації; але невдовзі вони передумали, бо після того, як Вождь дійшов до хатини, один чоловік підійшов і сказав, що посланці від народу мають йому дещо сказати. Тридцятьом дозволили підійти, і після довгої та дуже галасливої наради переважна більшість заявила, що їхні співвітчизники ніколи не розійдуться, доки Вождь не накаже заборонити солдатам в'їзд до їхньої країни. Він запевнив їх, що це не в його силах, і що дії військ цілком залежатимуть від їх власної поведінки.
Тепер горяни разом відійшли, щоб порадитися між собою, і через деякий час повернулися в лагіднішому дусі, оскільки їхня зарозумілість змінилася на благання, дехто навіть впав на коліна, щоб благати, щоб війська могли бути відіслані назад, кажучи, що найбільше вони бояться осквернення їхніх церков (!) кабардинцями, які є магометанами. Їхні благання були такими наполегливими, що вождь почав підозрювати якусь хитрість, щоб позбутися його; але їхня серйозність зрештою перемогла, і, погодившись передати їхнє послання миру губернатору, він вирушив, щоб перетнути перевал Латпарі. Пізніше він виявив, що була застосована хитрість, але не з боку Свонні, а з боку місцевих князів, які були з ним, коли, налякавшись зловмисного ставлення повстанців, таємно переконали беззаконну юрбу від Google
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
що Вождь був всемогутній і що його волі було достатньо, щоб зупинити просування військ. Трюк вдався, і принци почувалися в безпеці, коли їхня відстань від долини збільшувалася.