від Google
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
вбивство Дракона. Під цим малюнком є нерозбірливий напис грецькими літерами.
У вузькому прорізі на захід від гори-склепу знаходиться село Черкесс-Керман, де татари займають інші стародавні печери, перед якими первісними житлами вони споруджують сараї або зовнішні камери. Вежа на литій скелі цього гойку, яку, як кажуть, збудували турки, тепер називається Ескі-Керман, "старий форт".
Протяжне село простягається вздовж дефіле до долини Кук-агач (?) на південному заході, де ми зійшли з коней і буквально прорізали собі шлях крізь густий підлісок, щоб дістатися до каплиці, яку гід сказав нам, що ми повинні знайти під кутом скелі, яка виходить на долину на її з’єднанні з ущелиною. Це був підйом над землею, очевидно, рідко відвідуваний людьми, і після дерання на скелясту вершину ми дісталися краю прірви й виявили, що відокремилися від ізольованої скелі, в якій ми могли побачити каплицю, яку ми прийшли так далеко, щоб відвідати, але склеп, до якого нелегко безпечно дістатися, оскільки джерело через прірву могло супроводжуватися фальшивою сходинкою. Інтер'єр прикрашений розписами, очевидно, добре збереженими, ймовірно, через їх недоступне розташування. Наш старий провідник запевнив нас, що ніхто з його пам’яті ніколи не заходив туди. У чотирнадцятому столітті Абдун Хан, князь Кабарди, перейшов до Криму зі своїми кланами, племенем черкесів, і оселився в долині Бельбека в місці, яке татари тепер називають Кабардою; згодом вони повернулися на Кавказ і оселилися на Кубані. Черкес-Керман, «форт Черкесів», був однією з їхніх укріплених позицій.
Після нашого повернення до Багтчасаралу ми обідали шашликами в ресторані від Google kahwd, «кав'ярня», і провів вечір, спілкуючись з татарами всіх ступенів. Увійшли п’ятеро молій і взяли свої сопілки, але вони були насторожені й байдужі; інші, однак, не забарилися висловити своє невдоволення і були гірко проти нових оук на призову; адже що є таке, що легше порушить звичний спокій мусульманина і підштовхне його до повстання, як не думка про те, що християнин потребує його послуг із примусу!
Невдовзі після проголошення укасу 150 татарських юнаків втекли до Туреччини, крім цілих сімей, які покинули свої домівки, щоб у сутінках сісти на борт малих вітрильних суден, які стояли в готовності біля узбережжя в Алушті та Ялті, залишивши своїх немовлят і малолітніх дітей, щоб їхні крики не видали втікачів.