Поті є штаб-квартирою групи лихварів, головним чином вірмен, до чиїх володінь швидко переходить майно вельмож Мінгрклії, Гурії та Імерітії. Коли тих володарів країни було позбавлено будь-якої влади над їхнім селянством, їм замість цього призначили значні пенсії; але нестримне потурання зростаючому смаку до зручностей і розкоші призвело до того, що вони поступово потрапляли в серйозні труднощі, що призвело до застави їхніх маєтків і будинків під згубні відсотки; і ніколи не будучи в змозі повернути капітал, позичений на грабіжницьких умовах, їхня власність залишається в руках лихварів, і вони раді прийняти роботу на державній службі.
Жвава сцена в Поті — це ринкова площа за сквером, де багато брудних кіосків, що пахнуть гарячим сальмагунді та шкідливими для почуттів сумішами, їдальнями та кав’ярнями, а також численні грубі дерев’яні споруди, де продають тиш, м’ясо та овочі, і де продавці продають птицю, солону рибу, сир, шкури, бавовняні вироби, прикраси з бурштину та гагату, ножі з роговими ручками цікавого виготовлення та інші предмети.
Якщо покладатися на реєстри смертей, які показують, що смертність у Поті за 1872-1873 рр. становила один відсоток на рік, то клімат Поті дуже поганий; але болотисту природу землі, на якій побудоване місто, потрібно лише побачити, щоб задовольнити найбільш довірливих, що такі повідомлення слід сприймати з обережністю; і коли 157 смертельних випадків натуральної віспи сталося під час епідемії в цьому місті наприкінці 1873 р. і вже ослаблених кліматом
< Князь Барятинський, будучи генерал-губернатором Кавказу, заохочував їх марнотратство всіма доступними йому засобами.
» Я Бін завдячував пану Д. Р. Пікоку, консулу США, за інформацію щодо Поті.
від Google легко ставали жертвами огидної хвороби, офіційне повідомлення показує, що кількість цих смертей становить лише 40.