Серед реліквій найбільш шанованим є чорний портрет Божої Матері, написаний євангелістом святим Лукою з молоком Богородиці! Найдавнішим є образ Спасителя, відомий на ім'я Іоанн, якому, ймовірно, 800 років. Інше зображення, зображення Ацхура, привезене з Ацхура за дванадцять миль на північний схід від Ахал-Цихе, було спричинене спонтанним враженням від рис Пресвятої Богородиці, яка сама подарувала його святому Андрію після його від’їзду, щоб поширювати християнство в Геїї; ■якою б не була точна дата цієї події, нічого не відомо про історію цього зображення до 14S6 року, коли воно стало здобиччю Якуба, царя Персії. Є також зображення Богородиці з Бішвінти (Піцунда), приблизно 1 568 р.; Діви з Гелаті, п'ятнадцяте століття, і Діви з Кхахоула, яку прикрасила велика цариця Тамар на знак подяки за перемогу над військами Каліфа в 1203 році. Таким чином, традиція пояснює три великі дорогоцінні камені, які прикрашають лоб цієї Діви.
Всі чорні Христа або Діви в Римсько-Каголицьких церквах присвячуються Св. Озеру, який є провідником художників. Серед ihi; більш чудовою є Мадонна з Л. Орето.
від Google
Тамар наказала миттєво повідомляти її, коли хтось із жебраків звернеться до палацу за допомогою, і, незалежно від її занять на даний момент, вона взяла за практику негайно піклуватися про потреби нужденного прохача. Одного разу, під час підготовки до державної церемонії на її голову поклали корону, було оголошено про прибуття жебрака, але всупереч звичаям королева побажала, щоб проситель зачекав, і до того часу, як вона завершила своє вбрання, чоловіка вже не було. Вважаючи обставини докором її марнославства, вона змусила вилучити три найкращі дорогоцінні камені з її діадеми, запечатати їх у скриньку та кинути в Кур перед своїм палацом у Тіфіїсі. Через деякий час після цієї події, коли Тамар випадково опинилася в Дзегві, за 27 миль від її столиці, рибалка випадково відновив ідентичну скриньку, яку він знайшов у своїй сітці; його віднесли до кені, який одразу ж визнав це і на згадку про чудо наказав покласти три дорогоцінні камені на чоло Богородиці».
У похоронній каплиці лежать кілька монархів, їхні могили виділяються масивними плитами, з яких лише на одній, яка, як вважають, покриває гробницю Давида «Відновителя», є напис, який зовсім розбірливий; саме для цього; —
Я ЛЮБЛЮ ЦЕ МІСЦЕ — ТУТ Я БУДУ ЖИЛИТИ: ЦЕ МІСЦЕ ВІДПОЧИНКУ М.В.*.
Кажуть, що залізна рама з хрестовими пластинами в цьому святилищі була однією з воріт Дербента, знесених тим самим царем Давидом; але М. Броссет вважає, що це частина воріт Ганджа, тепер Ейзавстополь, вивезених у 1138 р. Дмитром I, сином і наступником Дівіда, залишки якого також, як припускають,