Демонстрації невдоволення татар щодо нового військового кодексу були такими великими, що принца Воронгова було відправлено до Багтчасарала, щоб заспокоїти їх. Звертаючись до депутатів у дворі ханського палацу, принц сказав: «Я посланий сюди імператором, щоб оголосити вам, що він поважає вас, магометан, і любить вас, як і його власні діти». Їм пообіцяли значні поблажки та повідомили, що ні за яких обставин їм не дозволять емігрувати до Туреччини. Військова служба, казали їм, уже не та, що була раніше, і хіба вони будуть ухилятися від неї, як боягузи, і тікати, як зайці, коли на них дивляться очі світу? Татари попросили часу для роздумів і на третій день заявили про підкорення новим законам».
Було сформовано батальйон чисельністю 170 чоловік, з населенням 127 682 людини не було значного витоку; штаб-квартира знаходиться в Багтчасаралі,
' Кор. Одат. Витітиня, квітень 1874 р.
від Google
ВІДРОЧЕНИК, ПЕРЕТВЕРЕНИЙ У КАМІНЬ. 215
тоді новоприписаним татарам дозволяється повною мірою користуватися своїми національними звичаями та релігією.
Маючи вільний день перед поверненням до Севастополя, щоб зустріти пароплав, ми мали змогу відвідати інші склепи в околицях. Ми в’їхали в прекрасну долину Катчі біля Кошдермена, між цим місцем і хутором Мустафа-бея, на невеликій відстані один від одного видно два стовпи вапнякової породи вражаючого вигляду, a lustts natura, той, який татари називали val vat ina kayassy,^ другий val vat kayassy. Старий Саїд розповів нам, що колись був чоловік, який, бажаючи стати християнином, утік із свого села, і його переслідувала її дочка, яка намагалася повернути її, коли раптом потенційний віровідступник був обернений на камінь як покарання за бажання залишити правдиву віру; донька, вражена цим видом, також стала каменем, і чути, як на темних ні^цях тихо плаче: Ват ват дтіа, ват ват дна.
Йдучи долиною в тіні величних вікових дерев обабіч пересохлого струмка*, тіні, яка нам була дуже потрібна з термометром у 107°, ми підійшли до сучасної церкви Св. Атанасія в маєтку Пичків. Над нею, високо на скелях, розташовані склепи Катч-кален, які від природи були неприступними, за винятком північного заходу, де була споруджена грізна стіна захисту; на цвинтарі всередині цієї стіни є кілька надгробків, подібних до надгробків у Б’я-салі та Мангупі, а посеред них велика маса, що впала зі скель угорі, і на якій рельєѣно висічено величезний хрест.
Склепи Катч-калена, які виходять на південний захід, незліченні і різного розміру, багато з них є досить недоступними;
'Ана - це 'мати'; A'ayaisy, Kdya по-турецьки, "камінь".
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
від Google
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]