Тепер було віддано наказ військам повернутися в долину, зупинившись у Латалії, щоб Едав міг бути захоплений. Він уперто відмовлявся здаватися, і через чотири години його вежу оточили, а гаубицю поставили на позицію. Побачивши, що відбувається, Едав відкрив вогонь із достатньою точністю, щоб поранити двох росіян під час першого пострілу, після чого двадцять чотири постріли й снаряди завершили знищення верхньої частини його вежі. Друзів Едава знову послали, щоб переконати його здатися, але він наполегливо продовжував вести жвавий вогонь, доки група не підійшла, і за кілька хвилин будинок у підніжжя вежі горіло. На інший виклик Едав відповів, що його власність, його запаси комунікації, усе, що йому належало, було знищено, і йому не залишилося нічого, як померти. Тому він повинен боротися до кінця.
У сутінках Тенгизу було наказано наступати разом із загоном кабардинців, щоб взяти повстанців живими, що він і зробив, забравши Едава, Касву Гейгевляні, його дядька, чоловіка на ім’я Пико та жінку, яка була знайдена простреленою в ногу, і померла наступного дня. Нещасна істота заявила, що вона пішла до вежі, щоб благати Едава не воювати, і не змогла покинути її знову, поки не підійшли війська. З російського війська троє були важко і четверо легко поранені; а з бунтівників двоє були поранені, одним був сам Едав, який заявив, що він абсолютно нездатний рухатися, і його було віднесено, лаяючись як на ворогів, так і на інших; але незабаром виявилося, що його лише злегка вдарила осколком у груди.
На наступний ранок після захоплення Едава жителі Латалії поспішили запевнити губернатора, що вони більше ніколи не будуть завдавати клопоту. Вони холоднокровно сказали йому, що, як вони знають, чому солдати зупинилися в І.^талі, вони всі піднялися на свої вежі з наміром битися на захист Едава; але вони настільки налякалися звуку великої рушниці, першої, яку вони коли-небудь чули, що вони подумали, що було б розумніше від Google
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
зійти з його дороги, і відповідно втік на пагорби. Партія Едава також зізналася у своїй тривозі щодо ефекту, який створює велика рушниця, і сказала, що незабаром вони виявили, що їхня безпека полягала в тому, щоб витягнутися на всю довжину на підлозі щоразу, коли вони бачили, як з нього виходить дим, тому що тоді їх руйнували лише дрібні камені та розчин.