Перетинаючи рівнину Арарат, ми почали підйом через широку ущелину, укладену між великими хребтами вулканічної породи. Протягом трьох годин ми петляли через суворі дефіле, час від часу перетинаючи родючі плато, зелені з посівами пшениці та ячменю. Наші впевнені легкі коні, які звикли до такого ґрунту роботи, пробиралися крізь найнебезпечніші місця й безпечно доставляли нас до наметів із чорної козячої шерсті нашого господаря, які були розбиті на деяких пасовищах на південному схилі Великого Арарату, приблизно на 8000 футів над рівнем моря. Сюди курди приїжджають влітку зі своїми отарами та табунами, повертаючись у села рівнини з наближенням зими.
Частина намету вождів була відокремлена для нашого використання; підлога була вкрита веселими килимами, була вбита жирна вівця, і було поставлено все, що могла запропонувати курдська гостинність.
О третій годині ранку наступного дня ми були в русі, усі, крім містера Терсбі, який, на наш жаль, був змушений через нездужання залишатися в десяти. Три години тривалого підйому пішки привели нас до основи конуса. Тут майор Ерасер пішов на південний схід і взяв власну лінію, тоді як містер Теобальд, містер Еванс і я почали підйом південним боком, тримаючись снігу, який являв собою непорушну поверхню до самої вершини.
від Google
Для моїх двох друзів, які є досвідченими альпіністами, це була смачна робота, але незабаром вона почала погано позначатися на моїх незвиклих кінцівках. Деякий час ми досить добре трималися разом; однак поступово містер Теобальд почав просуватися попереду, а за ним містер Еванс, а я, як міг, підійшов у тил. Але моя сила була швидкою, і коли я піднявся приблизно на півдорозі до конуса, я виявив, що абсолютно не можу просуватися далі. Відповідно, не маючи іншого виходу, окрім як спуститися, я сів на сніг і кинувся вниз зі швидкістю стріли, скасовуючи за fcr хвилин копітку працю, яка тривала майже три години. Я був гострим розчаруванням, однак, як згодом виявилося, мені було сплачено.
Біля підніжжя конуса я знайшов Ісак-бея, який із кількома людьми вийшов подивитися на наш прогрес. Він дивився на мою фольгу як на щось само собою зрозуміле, і, здавалося, думав, що інші теж повинні скоро здатися; але ні, вони піднімалися все вище й вище, його зацікавленість і здивування не відставали від їхнього підйому
Кілька годин ми спостерігали за їхнім курсом угору, гостре неозброєне око Курда чітко розрізняло те, що я міг побачити лише за допомогою телескопа. Нарешті о 1.45 містер Теобальд увінчав вершину Великим було здивування вождя. 'Машаллах! — Які чудові люди ці англійці; деякі з них приходять сюди і без будь-яких труднощів йдуть на вершину святої гори, чого ніколи раніше не робила людина. Чудово, чудово!'