Саме під час правління Хозарів тиран Юстиніан, Сумамед Рінотміт, «відрізаний ніс», був скинутий Левом і засланий до Херсонесу Таврійського, де він продовжував свої ненависні дії до такої міри, що підбурив тих жителів, які зазнали найбільших зневаг від його рук,
«Дюбуа погоджується, що Дору підписала! -aiood axe -uiooHtd, назва, застосовна до природи країни, vi. стор. 334. Бруун припускає, що ПрокофГус, можливо, процитував ім’я Дому з Дороса, ім’я, дане аміціянами lo Taurus,
'Прокоп. Dt bdl. Cmh. iv. +
Єпископство Аланії (Готії) було четвертим за старшинством під час правління Лева від Google
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
змови проти його життя. Однак Юстиніан врятував це, полетівши (702 р.) до замку Дорос на кордонах Готії, де він шукав захисту у хозарського кагана, який прийняв і гостинно прийняв його, і зрештою видав йому заміж свою доньку Феодору з замком Фанагорія для проживання.
Замок Дорос, ймовірно, згодом був відданий готам, оскільки ми читаємо, що, коли Іоанн, їхній єпископ, був присутній на соборі в Нікеї 787 р., хозари займали його, поки не повернули готи, яких після повернення єпископ спонукав повстати проти своїх гнобителів. Саме в цей період хозари були навернені в юдаїзм, і ми маємо це з авторитету рабина Фирковича, що на кладовищі на горі Баба було знайдено татарський напис єврейськими літерами, рік, що відповідає 866 р. н.е., на тому, що, як вважають, було надгробком хозара». Відповідно до староєврейської MS, столиця готів, безумовно, була в Мангупі в дев'ятому столітті».
Панування хозар у Тавриді припинилося в 1016 році після вторгнення на півострів полководця на ім'я Андронік, який командував імперськими військами. У 1050 році їх змінили комани, які також стали володарями готів, як і монголи, коли вони захопили Готію в 1237 році. Потім прийшла генуезька окупація узбережжя та завоювання Тавриди турками; однак, незважаючи на ці часті зміни в їхній долі, готи певною мірою зберегли свою мову та релігію. Монах Рубрукіс, наприклад, стверджує, що було сорок замків
Chwolson, Ackbthtt of He Browne's Craiuhrijlai тощо. стор. 70. Коричневий, гатерит тощо. стор. 65.
t, Google
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
між цим містом і Херсонесом, у кожному з яких розмовляли окремою ідіомою, багато людей у них були котами, чия мова була діалектом тевтонської; І є свідчення через триста років про Гіслана де Бусбека, посла імператора Фердинанда І, який розмовляв у Константинополі з одним із делегатів хана тевтонською мовою; це був чоловік зі світлим волоссям і блакитними очима, і нічим не був схожий на татарина*.