РАННІ НАЗВИ СВАННІ. rir продовжував керуватися ериставом, доки той правитель за допомогою свого народу не скинув Тор (1072-1089) ярмо короля Абхасета. У тому самому столітті, згідно з Кедреном, «суанки» та колхі були в армії Панкратія, князя Іберії, який послав послів із Трапезунду до імператора, щоб показати своє бажання поспілкуватися з ним у Візантії. Під час правління Костянтина, короля Імерітії, 1 293-1337 рр., Суанеті знову звільнилися, і в 1361 р. вони вторглися в Імерітію, dcstroyii^ KoutaTs, її столицю. Баграт, король Картлі, згодом завоював їх, і Суанеті залишалися підвладними Грузії до поділу цього королівства Олександром у 1424 році, після чого вони насолоджувалися повною незалежністю; і в листі від Geoi^ (VIII. Грузії), суверена Персії, до Філіпа, герцога Бургундії в 1459 році, ми бачимо, що Сваннеті позначено як Сасоні, і включено до числа сил, які збиралися сформувати коаліцію в планованому хрестовому поході проти турків після завоювання ними Константинополя.*
Страбон зарахував «соанів», які жили в горах над Діоскуріями, до менших народів Кавказу; у них був цар і 200 000 вояків, озброєних отруєними стрілами, які завдавали багато страждань пораненим ними, і, будучи брудним народом, гекар порівнював їх із фтейрофагами. «Суанів» також згадує Прокопій серед інших авторів, які чітко описують ситуацію в їхній країні».
Небагато мандрівників відвідували Сванеті, і справді, верхів’я долини Інгуру досі було майже terra incognita. Дев'яносто років тому. Доктор Рейнеггс проїхав через округу, відходячи
«Сед, Кемп. HUT. 361.
■ Brosiet, AddUuttt, kc, стор. 409. 'I'rocop. Deiili. Catk. iv. 2.
від Google нам розповідь про людей, якими він їх знайшов». У 1853 році генерал Бартоломей з Тифлісу відвідав Сванеті*; у 1864 році доктор Радде вирушив для вивчення ботанічних особливостей долини, а в 1868 році панове Д. В. Фрешфілд, А. В. Мур і Ч. К. Такер, члени Альпійського клубу, перетнули район пішки під час сходження на Ельброуз.*
Країна, відома як Swannety, поділяється на:
1. Сванеті Дадіан.
2. Незалежний Сванеті. (Джейб).
3. Сваннети Дадишкиляни. (Чубі),
1. Swannety Dadian названо так тому, що в сімнадцятому столітті, через тривалий час після поділу королівства Грузія, ця частина країни була приєднана до Мінгрелії під суверенітетом Dadian, після того, як цей правитель, якого звали Чикован, здійснив завоювання Лечгумма. Він простягається вздовж долини Тженіс-Цкаліс, від витоків цієї річки до Мурі на кордоні з Лечгуммом. Тубільці дещо менш дикі й більш схильні до землеробства, ніж жителі двох інших відділів; і хоча люди покидають свої забобони, але не можна сказати, що вони християни. Вони говорять геойським діалектом Імерітії,