від Google
Це фортеця Чалоурі, а трохи далі — хутір Масачі, де мамасаклиси вказав на два камені на березі струмка, на яких, за його словами, були відбитки людської ноги та ослячого копита, які, як вважають, були надруковані, коли Спаситель проходив країною у своєму втечі! Сидонія ледве виглядав так, ніби він сам вірив у цю історію.
Волога погода все ще переслідувала нас, і коли ми прибули в Lentehy на T.ashkadoura трохи після полудня, ми були ґрунтовно промоклі. * Який там притулок? — запитали, коли виявилося, що мамасаклиси опинилася в дилемі, не знаючи, що робити з Начальником. Про doukann не могло бути й мови, за винятком останнього кінця, і була лише нова ouprava} недобудована дерев’яна конструкція без підлоги, вікон і дверей! Але ми були не гірші через такі дрібниці, за винятком того, що протяги, які обдували нас з усіх боків, охолодили нашу вечерю зі смаженої форелі та баранини швидше, ніж ми потурбувалися після нашої вологої їзди.
Яскравим об’єктом у Лентехі є Лараш-цих^, який швидко занепадає, але аксесуари фортеці, які підлягають інвестиціям, сиич як зерносховища, добре захищені сараї для худоби та стайні тощо, все ще можуть бути простежені навколо нього. У каплиці, розміром на шість осіб, періодична служба все ще виконується з уламками церковних меблів.
Ближче до четвертої години погода прояснилася, і ми продовжили нашу подорож по чесній стежці через вузькі ущелини в долині Ченіс-Цкалис, красу якої неможливо перебільшити. Чудові соснові ліси, що здіймаються похило над річкою на 2,00 футів, чергуються з могутніми скелями, де дивовижно спостерігати за величезними соснами, що ростуть на 'MairU, або viUi^ будинку суду.
від Google
випадкові виступи об урвисті сторони; у той час як над нашими головами раз у раз погойдувалися тонкі гілки мідного бука або гілки великого старого ясена чи клена, а свіжий масив найпрекрасніших квітів, розкиданих над берегом, вітав нас за кожним поворотом.
Неподалік від Лентехі юнак років вісімнадцяти, у лахмітті, що межувало з наготою, раптом вилетів на дорогу з-за хмизу і жахливо усміхнувся кожному з нас, коли ми проходили повз нього. Бідолаха! він був не першим ідіотом, якого ми зустріли в цій долині, бо кілька годин тому літня жінка вискочила зі свого ліжечка, коли ми наблизилися, щоб витріщитися на нас, і її друзям без особливих труднощів спонукали її повернутися; жодне з цих божевільних створінь не вимовило жодного звуку.