«сандалі» на ногах, а на голові фапатуки, невеликий шматочок шкіри, тканини чи шовку у формі ромба, який лежить на передній частині голови та зав’язується шнурками під підборіддям; коли їх носять вельможі, папанаки з оксамиту робляться дуже прикрашеними золотом і сріблом. Імерітяни, як правило, наділені великою кількістю густого волосся, яке вони вважають достатнім захистом від дощу та сонячної спеки! Завойовники-мусульмани називали їх баскашиками, «голими головами». '
Щоб пояснити відсутність більшого покривала для голови та ніг, записано, що коли святий Андрій, проповідуючи християнство, проходив через країну на шляху до Риму, він ліг відпочити біля дороги і міцно заснув; Прокинувшись вранці і втративши вкрадене покривало на голову та ноги, святий виголосив жахливе прокляття, забажаючи, щоб імерітяни ніколи не носили шапки та взуття!
Семінарія святої Ніни, чудова будівля, де навчаються близько сімдесяти маленьких дівчат, працювала гідно, бо чистота, порядок і, очевидно, хороша дисципліна, здавалося, залишали небагато бажати кращого. Приймаються діти всіх національностей і віросповідань, але учні рідко досягають будь-якого рівня майстерності через практику ранніх шлюбів серед імеретян, грузин і вірмен; і хоча російські закони вимагають, щоб жінці виповнилося шістнадцять років до того, як вона виходить заміж, цей закон шанується скоріше порушенням, ніж дотриманням, оскільки шлюби навіть у тринадцять років трапляються часто, ранній фізичний розвиток сприяє неповазі до закону. Звичай ранніх шлюбів можна простежити до «Населення Ihe govcnuncnt або Koulais, 62ci,x23 (перепис 1E73).
від Google часи, коли чуттєва ненажерливість їхніх магометанських правителів поставила під загрозу свободу та доброчесність усіх молодих дівчат, яких часто навіть продавали їхні нелюдські родичі та опікуни. Шарден розповідає про такий випадок у своїй розповіді про факти:
Остання частка грузинських дворян зовні належить до мусульманської релігії. Багато хто прийняв цю віру, щоб отримати місце при дворі чи пенсію від держави, інші, щоб мати честь видати своїх дочок заміж за короля, або, принаймні, щоб забезпечити їм місце на службі у своїх дружин. Деякі з цих низьких дворян віддають королю найкрасивішу зі своїх власних дочок, отримуючи натомість пенсію чи винагороду, причому завжди сповідували магометанську релігію. Пенсія змінюється залежно від стану особи, але вона ніколи не перевищує 2000 крон (^tHj). Поки я був у Тифлісі, стався болісний випадок.