Це був хвилюючий день в Ольгинську, mais tout vient d Jin; ми віддали наказ гнати, але голови наших коней ще на мить затрималися, поки «чашку-стремена» пропонували у величезній мисці з солодом серед нових криків і криків. Нарешті ми помчали галопом по зелені; останнім, кому ми помахали рукою на прощання, були Лікуї із Зайоуча, які поспішили попереду, поки ми боролися з натовпом.
Ми пройшли Камбил^еффку, щоб дістатися до Базоркіна, села Інгоушів, які, як серйозно повідомив нас ісвостік, дуже таємничі у своїх шляхах і уникають будь-яких стосунків з християнами. Справа в тому, що інгуші, плем'я мицджеги, які називають себе І^мур, є язичниками; вони населяють ту частину повіту, яка лежить між Тереком і річкою Асса на сході, головним чином на берегах цих річок і на берегах Соунджі, і розводять худобу, оскільки це заняття менш трудомістке, ніж землеробство.
Село Базоркин, через яке ми проїжджали, було зовсім безлюдне, двері всіх хат були відчинені навстіж.
від Google
Ми зраділи, коли побачили маленького обірваного їжака, який вибіг з оселі, щоб подивитися на нас, бо ми дізналися від нього, що всі пішли ховати зорянку, і він показав у напрямку, куди вони пішли; ми під'їхали до нього й незабаром натрапили на групу, яка поверталася з поховання. Інгуші розбіглися, коли ми наближалися, і поспішили повз, як тільки могли, намагаючись уникнути будь-якої розмови з перекладачем, який, однак, дізнався від недовірливих людей, що всі двері осель були залишені відчиненими, щоб дух покійного не сховався в жодному з них.
У культі інгушів, які чимось нагадують осетин-язичників, є дивна суміш християнства та язичництва. Інґуші називають Верховну Істоту Д6амме та обожнюють Галгарра; вони клянуться певними каменями, які вважають священними, але віддають перевагу клятві деревом, у яке влучила блискавка. Найвагоміші клятви, у випадках крадіжки та вбивства, приймаються на святі мертвих у суботу третього тижня Великого посту, свято називається Laounse ghanan. Зізнання у злочині або заява про невинуватість сприймається як правда; чоловіка, якого звинувачують у вбивстві, ведуть до могили жертви, де він клянеться, що він і вся його родина будуть рабами покійного на тому світі, якщо він не скаже правду.
Форма присяги, складена Інгушем у таких словах, зараз рідко використовується:
' Я.., клянусь Всевишнім, святим Архангелом Михаїлом і Цомаді Ковзадом, місцем, яке ми вважаємо священним, що і т. д. і т. п., якщо я порушу присягу, яку я зараз склав, нехай я не побачу могил моїх предків і нехай мої кості згниють на чужій землі; нехай земля, що годує мене, відмовиться від своїх дарів; нехай вода, якою я втамовую спрагу, висохне в своїй течії; травень від Google
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]