Під час поховання осета-християнина чоловіки аулу збираються біля хатини, щоб попрощатися з трупом; вони стоять у дверях, репетують із заплющеними очима і б'ють себе батогом по голові, просуваючись при цьому до тіла, якого вони торкаються обома руками, а потім передають батіг іншим при вході; жінки так само слідують за чоловіками, б'ючи себе руками по голові. Труп, загорнутий у полотно або в хурку, кладуть у драбу й несуть до могили, а за ними жінки б’ють себе в груди й роздирають обличчя, при цьому весь час вигукуючи: {^да-дм! айла-дат! Чим впливовіша позиція померлого, тим повільніше просувається процесія, і завдаються сильніші удари; тіло кладуть у могилу ногами на схід, родичі лише покривають його землею, а лопати, які використовувалися для цієї мети, ніколи не ^не використовуються, щоб вони не завдавали^ біди родині. Над могилою встановлюють хрест, який відвідують протягом кількох днів після поховання, коли навколо нього сидять найближчі родичі, які, рвучи на собі волосся, повторюють ада-даХ! нахиляючись до землі і торкаючись її чолом, на знак пам’яті померлих.
" Див. том 1. стор. 13.
Копайте izsd від Google
Перші спроби російського уряду навернути осктів у християнство були зроблені в 1752 році, коли церковна комісія, що проживала в Мосдоку, за п'ятдесят шість миль від Владикавказа, розіслала місіонерів по країні, щоб прозелітізувати; але велика кількість цього язичницького народу, одного разу прийнятого до Церкви, прийшла до хрещення вдруге; спокуса полягала в тому, що кожен неофіт отримав дев’ять ярдів міцного полотна, дві солоні рибини та хрест, який іноді був зі срібла. Така розбещеність у Церкві, подібна до тієї, що практикувалася в Римі за правління Костянтина, коли наверненим язичникам імператор обіцяв білий одяг і двадцять срібняків, принесла невчасні плоди, оскільки знання християнства серед осетин обмежувалося їхньою здатністю зробити знак хреста і сказати, що вони кристом, «християни». Інші місіонери в 1820 році зазнали подібної невдачі, з цього періоду Росія, здається, не була особливо зайнята в інтересах будь-якого з гірських племен.
Осетин, який навчився хреститися, також буде носити амулет, підвішений на шиї. Ці амулети, як правило, зі шкіри або свинцю, є цінними спадковими ткацькими верстатами, які передаються від батьків до дітей.
Перед тим, як залишити Касбек, князь Олександр показав нам кілька предметів, з могил, які були порушені під час будівництва нової поштової дороги поблизу села, і які складалися з намистин кольорової та золотистої склоподібної маси, дрібничок, бронзових прикрас і ланцюжків і перстня з потину, що має пристрій грифа. З наданого опису я розумію, що