Доповідь Есмарха про практику Stromeyer і N-6HOT <>F Франке показує нам. що перерізати волокна дельтовидного м’яза не дуже заважає його подальшій корисності, його uppc: «притиснувся до суглобової поверхні, поєднаної з сеапулою, і, таким чином, був повністю прикріплений і не міг підняти руку. Загоєння також було <jni', він був заповнений грануляцією зменшився в розмірі прикладанням м'яза до Коли шийка кістки зламана тут, як у стегні. так що важко схопити круглу головку жерстяної кістки, потужні щипці, які використовував містер Ферґюсон для вирізання щелепи, виявляться нечитабельний у скані
Про останнє він говорить: «Я задоволений тим, що зберігаючи корисний суглоб. Мої нотатки про випадки, що відбувалися в Криму, на жаль, не дозволяють мені пролити світло на ці цікаві моменти. У Шлезвіці з сорока видалень лише шість пацієнтів померли, а ще двоє були невдалими; але в тридцяти двох випадках ефект був дуже добрий, - каже Есмарх, - я не зміг нічого дізнатися про силу руху, якою вони володіють. з решти вісім мають дуже обширну, дев'ять більш-менш повну силу руху; можна сподіватися, що багато з решти зможуть значно збільшити рухливість за допомогою старанних вправ руки.
З іншого боку, у тринадцяти випадків спостерігався більш-менш повний анкілоз суглоба». У кількох випадках, прооперованих на Сході, були пошкоджені всі кістки, що входили в суглоб, але жоден випадок не потрапив до моєї уваги, коли б було видалено аж чотири чи п’ять дюймів, як це було зроблено під час війни в герцогствах. Часткова резекція, якої було чимало випадків, загалом, я думаю, зовсім не закінчилася. Вони були більш нудними, більш схильними до невдачі, і були менш задовільними, ніж коли був видалений весь суглоб: у солдата була видалена головка променевої кістки, а через два місяці після цього не було зроблено жодних спроб частин.
У солдата 23-го полку, який поступив до головного госпіталю 7 вересня, були зруйновані та видалені внутрішній виросток, голівочка виростка та частина блока, при цьому м'які тканини були мало пошкоджені. Почалося відмирання тканин, за яким послідував серйозний розлад загального стану, і через три місяці довелося зробити ампутацію. Якби в обох цих випадках була виконана повна резекція, я вважаю, ми могли б отримати набагато кращі результати. Це лише приклади кількох подібних випадків. Але, з іншого боку, траплялися й такі випадки, як наступний: 1. Один солдат, піднімаючись на Альмінські висоти, був поранений рушничною кулею, яка пройшла через його лікоть ззаду, зламавши головки променевої та ліктьової кісток, але залишивши плечову кістку цілою.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]