TKTAN: l.'f) Широка фасція була сильно розірвана. і частини під скраги. Баркер, рядовий олов’яного 1-го полку, 20 років, потрапив до геншпиталю в таборі того ж дня, що й останній пацієнт, 1 червня 16 год. Зал проник у його ліве стегно в його внутрішній частині та нижній частині, і Його не вдалося знайти, хоча використовували всі засоби. Через чотири дні його відчули біля вітру і видалили. До 28 числа рана виглядала липкою, а виділення були рідкими і нездоровими. Він скаржився на свою рану набагато більше, ніж зазвичай, і виглядав дуже стурбованим. На.'Jotli я помітив деяке посмикування кінцівки, коли її одягали. Його кишечник був вільний, але він скаржився, що мало спить вночі. Рана вільно розширювалася, накладалася припарка. Його очищали кротоновою олією і клізмами. Йому поступово ставало гірше. Протягом двох наступних днів спазми були сильні! проіміііііед над лівою стороною. Він сам описав їх як хід у «Хашах» від його рани до хребта і назад. Дотик до кінцівки, особливо підошви стопи, негайно викликав найсильніші спазматичні скорочення. Його пульс становив 29 дихальних рухів на хвилину, він не скаржився на біль, але трохи страждав від товстої слюни, яка була нанесена на зуби, і він був таким. жорстокі спроби вигнання. Уражена майже одна ліва сторона i, і як і у випадку звернув його по діагоналі назад, тобто поранений бік. Першу добу у нього не було тризму, а потім він помітний. Він завжди говорив, що він якби тільки спав, у нього все було б добре. Я підвів його під вплив хлороформу, і поки його дія тривала, спазми зникли, а пульс і дихання скоротилися; але як тільки він прокинувся, усі його найгірші симптоми повернулися з незгасною силою. Повна марність хлороформу для остаточного зняття спазмів або зупинки хвороби у двох попередніх випадках удома, де анестетик був досить випробуваний; і маючи багато поранених, за якими треба було доглядати, і не було помічника, якому я міг би довірити виставу анестетика, я вирішив відмовитися від нього й довіритися опіуму.
Це разом із клізмами, поживною їжею та місцевими пом’якшувальними аплікаціями охоплювало все лікування. Симптоми не зменшувалися, за винятком коротких проміжків часу, і то лише пропорційно настанню сну. Його шкіра завжди була вкрита смердючим потом. Живіт став роздутим і твердим. М’язи спини були помітно жорсткими та скороченими, особливо зліва. Ліва нога була спазматично витягнута, кожен м'яз виражений. Права кінцівка була підтягнута? і він ліг на ліжко. Рана була в’ялою, разом із виділеннями вийшли шматки фасції. Сеча стала мізерною і яскраво забарвленою, і її потрібно було відбирати катетером. Зрештою він відчував сильний біль у лівому паху та литці ноги, а також у мішечному хрящі.