Ті переломи простого характеру, які часом трапляються, не маються на увазі в цьому зауваженні, і не слід розуміти, що за більш сприятливих обставин щодо стану пацієнтів і засобів лікування, збереження кінцівки не може дати кращих результатів, ніж ті, з якими ми стикаємося. Фактично, за звичайних обставин завжди слід вдаватися до кроків, про які я говорив раніше, щодо видалення кісткових уламків у випадках перелому нижньої третини, а потім намагатися врятувати кінцівку; але при подібній травмі середньої третини правилом має бути ампутація тоді як залишається 45 або більше після Ми також поспішаємо додати, що, допускаючи на мить перевагу вторинної ампутації над первинною, ми зробили перебільшену поступку» тощо. це, безумовно, дуже суперечить сучасній ідеї засуджувати кінцівки без спроби врятувати їх, і я цілком усвідомлюю, як важко переконатися; але неохоче навернення зрештою настає, хоча воно, як правило, здобувається ціною втрати кількох
Французи - на Сході повністю безнадійність цих справ; але смертельність ампутації була для них незначною, ніж збереження. Цей досвід n<старий, як історія війни, і повторюється з новими акцентами з tic-field. Військові хірурги майже одностайні щодо необхідності ампутації у цих випадках. і більшість цивільних, які мали нагоду спостерігати за цими нещасними випадками, дійшли подібного висновку, як можна побачити з тексту повідомлень до Академії перших хірургів Франції. Було б просто марною тратою часу, щоб записати сильні та рішучі вердикти, які були винесені з цього приводу, і які знаходять своє підсумовування в роботі найвидатніших хірургів будь-якої країни!
Дюпюїтрен в одній зі своїх клінічних лекцій: «Я часто повторював це, і я повторюю це з огляду на факти, які я спостерігав, головним чином у 1814, 1815 і 1830 роках, що моя думка є твердішою, ніж будь-коли». Маклеод дотримується такого ж погляду, коли каже: «Я переконаний, що сума людських страждань буде значно зменшена, якщо не дозволяти жодному сумнівному випадку піддаватися спробі збереження кінцівки»; і фактично всі провідні військові хірурги сучасності проголошують те саме. Те, що іноді потрібно робити винятки, безсумнівно; але все ж вони є лише винятками, і до того ж рідкісними.