Ті чоловіки, яким хвороба чи втома не дозволяли йти в ногу зі своїми товаришами, були залишені, щоб скористатися своїм шансом, оскільки не було засобів перевезення, щоб їх перевезти; і як з цієї причини, так і через дефіцит опіуму в скринях для задоволення попиту, було втрачено багато життів. Отже, за короткий період у три місяці в Болгарії та двадцять два дні, що минули між висадкою в Криму та створенням табору (див. статтю доктора Вільяма Ейткена в Clas. Med. Journal за квітень 1857 р. ІСТОРІЯ була втрачена дуже велика кількість життів, і було посіяно насіння значної частини цієї хвороби, яка згодом дав такий високий урожай.
Війська були без наметів протягом кількох тижнів після висадки, їхні рюкзаки не поверталися їм протягом майже двох місяців після встановлення облоги, а їх не було передано з > uri, «солдат був залишений протягом інтервалу майже в до шкідників, і без будь-якої зміни» (Tulloch), все це, зазнаючи сильної втоми та сильного впливу. Отже, я швидко змалював хід олов’яної експедиції аж до сидіння армії перед Севастополем і вказав провідні обставини, які вплинули на здоров’я війська. Дозвольте мені тепер коротко поцікавитися, що було результатом цих обставин і тих умов, що виникли в більш пізній період; попередній розділ, який разом знищив 10 000 чоловік нашої армії за сім і відстрочив падіння фортеці на рік.
Загальновідомо, що хвороба рідшає ряди армії набагато більше, ніж це робиться зброєю вередування та ун-тлектину; більше зосереджуються на тих подіях, які є незвичайними, тоді як вони приділяють мало уваги наслідкам тих причин, з етіоією яких вони знайомі. Таким чином, для внутрішнього спостерігача спустошення битви представляють для них більшу силу, ніж незрозуміла рукоятка, більш смертоносний вплив хвороби. Пропорція, в якій жертви хвороби братимуть участь у битві, залежить від країни та сезону, у якому ведеться кампанія, а також від ресурсів залученої армії. Був вислів Фрідріха Великого, що лише лихоманка коштувала йому більше людей, ніж сім запеклих битв, і це була аксіома більшості полководців, що «більше кампаній вирішує хвороба, ніж меч». У Вальхерені в 1809 році наша армія, що нараховувала 40 000, втратила тисячі від хвороб і лише 16'7 від ран.