Здавлення також, коли воно з’являється на пізніх термінах, якщо воно виникає, як зазвичай, через наявність гною, добре відомо, що рідко знімається трепанацією. Діз вперше показав, як у таких випадках матерія зазвичай розташовувалася глибоко або розсіювалась; і випадки, коли його можна було знайти на поверхні або евакуювати за допомогою такого сміливого маневру, як добре відомий поштовх Дюпюітрена, надзвичайно рідкісні. Деякі автори, знову ж таки, хотіли б, щоб ми проводили трепанінг лише тоді, коли симптоми компресії серйозні, посилюються та тривають протягом деякого часу; однак, навіть за таких обставин «одужання нерідко розчаровує наші страхи і принижує нас нашим Але, нарешті, саме тим хірургам, які доручають нам оперувати, коли існують певні патологічні стани, які вони ретельно визначають, але досвід яких, на жаль, говорить нам, що вони часто не виявляються будь-якими впізнаваними ознаками, що ми головним чином зобов’язані Дивіться, особливо, як добре приклади цього, перше і друге спостереження Кесні.
У першого ступор і марення тривали три місяці, а в іншого вони тривали також тривалий час. Stromeyer, лише за допомогою протизапальних засобів, врятував кількох, у яких «ступор тривав тижнями разом». повні вказівки, щоб допомогти нам у випадках труднощів. Чи добре це сказати, ви повинні трефінувати, коли внутрішня таблиця розколота більше, ніж ніал, коли eii'usion взяв мереживо на мозок і так далі, коли ми часто не можемо дізнатися, коли ці умови існують, або коли ми повністю усвідомлюємо, що вони є, всі без винятку. Вони присутні, і це в дуже значній мірі, без будь-яких відповідних manit'est?
Слід звернути увагу більш конкретно на ті випадки, які належать до компетенції військового хірурга. Є три класи, до яких трепан все ще іноді застосовують: 1-й, перелом із депресією до появи симптомів; 2-й, перелом із вдавленням, негайно виявлений із ознаками, що вказують на компресію; і 3-й, перелом, з депресією або без неї, після чого в пізній період з’являються симптоми, що свідчать про компресію. Саме стосовно першого класу випадків «досвід війни» є найбільш корисним і найбільш вирішальним. Тін-ре є. Я небагато сучасних армійських хірургів схвалюю «профілактичну Можна сказати, що в наш час це практика Те, що кров може виливатися, — каже Гатрі, — і може утворюватися матрр — це безперечно, під tn-.itincni; За нашими знаннями не можна визнати, що за допомогою трепану передбачить і запобіжить цьому злу: і наразі встановлено правило практики, що жодну таку операцію не слід виконувати, доки не станеться явного стиснення або подразнення мозку.
Він стверджував, що, коли ці симптоми з’являться, буде надто пізно вдатися до успішної операції; це може бути правдою, оскільки такі випадки завжди дуже але це не випливає, і це ніколи не було, і, власне, не можна було показати, що таке ж лихо не сталося б, якби операція була виконана <>F T1IK (ВІЙНА КІМ КАН. З минулого практика, на яку слід вказувати як на віху, яку ми залишили позаду. Дуже велика кількість випадків потрапила під мою власну увагу на Сході, в яких, за допомогою використання евакуації та тиші, а також відсутність усіх оперативних втручань, повне та безперервне відновлення після цих травм, навіть коли кістка була дуже сильно вдавлена.
Кожен хірург в армії може розповісти багато таких випадків. Якщо якісь пацієнти були втрачені через те, що їх не прооперували, я ніколи не бачив жодного з них; але я знаю про деяких пацієнтів, які померли. оскільки вони піддавалися експлуатації. Дивовижний спосіб, у який мозок пристосовується до тиску, був помічений у всі часи, і черепи в наших музеях показують, наскільки великою може бути депресія, і все ж мозок уникає пошкодження, або коли, хоча центральна маса може бути натиснута або ушкоджена, одужання все ж настало. У випадках розриву з депресією, які виникли переді мною під час війни, симптоми та ступінь депресії рідко Але щоб досягти сприятливих результатів, це Хенман. Зокрема, йдеться про випадок, коли кістка була вдавлена «формі воронки» розміром у півтора дюйма, але пацієнт прожив у комфорті протягом тринадцяти років.
Стромайер згадує сорок один випадок перелому з депресією внаслідок пострілу, і в багатьох із них, ймовірно, було пошкоджено мозок, хоча це неможливо було встановити. З цих випадків лише семеро померли, і один із них помер від тифу. Всі решта одужали, і тільки в одному випадку було оперативне втручання, хоча в кількох з'явилися ознаки вторинної компресії. Протизапальне лікування, ретельно проведене, дотримувалося тільки. Сеутін, який очолював медичну службу в Антверпені, коли він був обложений у 1832 році, дає нам результати свого досвіду такими словами: «Будь далека від нас претензія вирішувати питання, яке розділяє практикуючих з найбільшою заслугою; ми не будемо захищати ні інше, ні KII:> 01 Tin; Це абсолютно необхідно. Приділяти особливу увагу пацієнтові, про що слід говорити більше.
Тих, хто уважно читав записи мабуть, часто вражали численні описані там випадки, коли чоловіки з переломами черепа одужували в медичних закладах, які забороняли приділяти їм будь-яку увагу. Я найняв поспішні відступи та форсовані марші, це часто траплялося. Коли до відсутності будь-якого хірургічного втручання додалося позбавлення, ці радісні результати були ще помітнішими. У Larrey, Guthrie, Ballinirull та в індійських звітах можна знайти багато ілюстрацій цього. Діз також давно записав спостереження, що «ті пацієнти, які нехтували всіма заповідями і жили, як їм заманеться, справлялися так само добре, як і але ми вважаємо, що необхідно обмежити невеликою кількістю випадків переломів, які вимагають операції трепанування, операції, яка часто спричиняє серйозні нещасні випадки, і успіх вихрової операції завжди дуже невизначений».
Наступні факти, зібрані під час облоги Антверпена, очевидним чином доводять, що в більшості випадків перелому черепа, коли вони прості, або навіть осколкові, або з незначним вдавленням, ми часто можемо утриматися від операції. Саме завдяки негайним розрізам, ретельному видаленню всіх уламків та сторонніх тіл, накладанню відповідних пов'язок, а також використанню протизапальних засобів та ліків нам вдалося уникнути застосування трепана. Саме завдяки такому методичному лікуванню ми досягли таких успішних результатів у випадку великої кількості поранених, які опинилися під нашою опікою». Зрощення вдавленої кістки з рештою черепа добре ілюструють препарати 2606, 2507 і 2508 у музеї під номером 2506: «частина лускатої частки скроневої кістки та частина тім'яної кістки вдавлені на три чверті дюйма від початкового рівня, а діаметр перелому становить близько трьох дюймів, проте пацієнт повністю одужав і жив як офіцерський слуга протягом трьох років, після чого помер від лихоманки, отримавши максимальну увагу»; чому ми не повинні дивуватися, якщо згадаємо, у чому полягала ця «максимальна увага».