Хворий не став за тув: вр надходження. і дієта включала його лікування. На рану наклали холодну пов’язку, і нічого більше. Протягом трьох місяців він залишався цілком здоровим, скаржачись лише на легкий головний біль і запаморочення; дрібні шматочки кістки, які тим часом виділялися з рани, яка майже закрилася. Приблизно через місяць у лікарні йому дозволили повноцінну їжу та щоденну порцію грогу. 8 грудня, через три місяці після отримання поранення, він поскаржився на тимчасовий параліч лівої руки, який, хоча й тривав лише секунду-дві, часто повторювався. Його нюх теж раптово покинув його.
Інших симптомів не було. Під час допиту він сказав, що у нього було озноб і кілька «непритомних нападів» протягом днів, що безпосередньо передували тому, коли він вперше поскаржився на параліч. Наступного дня у нього вночі стався більш тривалий напад паралічу, ніж будь-коли раніше, причому нападу передував біль у лівому боці. Вперше я побачив його під час нападу 9 грудня, який був сильнішим і тривалішим, ніж усі попередні. Його ліва рука звисала безсило, і була повна анестезія лівої руки і боку, від ключиці до ложних ребер і від лінії соска до хребта.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Якщо у нього з’явилася хворобливість кишечника, навіть на дуже короткий час, поверталися не тільки головний біль і запаморочення, але й оніміння в боці. Для Кнуланда не вдалося виявити жодної кістки, і рана була майже закрита; і тепер він, як я розумію, виконує: обов'язок у своєму полку. Багато симптомів у цьому випадку були такими, що вимагали трепану; але обережне видалення осколків під час I.M.S.-, місцева кровотеча та очищення зробили все, що було – ми, зокрема, проти спроб занадто швидко видалити шматки некрозу кістки, оскільки він вважає, що вони не завдадуть шкоди, якщо все залишиться. У цьому моє власне спостереження призводить означає
Якщо померлих годують без насильства, я вважаю, що це завжди потрібно робити, як тільки виявиться, що він розв’язаний. Про лікування грижі головного мозку я не можу керувати; По-перше, менш важливим, ніж негайне лікування ран голови, є подальше лікування (у більшості випадків потрібне моп1, п-третє та нагляд. Рецидиви можуть виникнути через довгий час після того, як пацієнт, очевидно, поза небезпекою; і з найбільш незначних причин, які, можливо, є порушеннями в їжі, вживанні алкогольних стимулів і затримці евакуації, виходять на перший план, може виникнути хронічний запальний стан оболонок, який є не менш складним для лікування, ніж небезпечним у кінцевих результатах.