Неможливо повністю усвідомити безнадійний стан страждаючих, вражених нездужаючою хворобою або виснажливими ранами, і позбавлених тієї сили, яка єдина робила труднощі терпимими. Намет полкового госпіталю та круглий намет дзвоника, який слугував госпіталем, були неодмінно переповнені.f Перший, розміром 27 «Бідні засуджували англійців, Як жертви, біля своїх пильних вогнів Сиділи терпляче й потай розмірковували про ранкову небезпеку; і їхні жести сумні, Вклавши в’ялі худі щоки та зношені на війні шинелі, Представили їх перед Місяць, що дивиться. Так багато жахливих привидів.» КОРОЛЬ ГЕНРІХ дія IV, сцена 1. Наскільки ж шляхетний героїзм, проявлений нашими військами в Криму, спростовує їхню оцінку генерала Той!
«Англійський солдат, — каже він, — часом не просто хоробрий; він такий, коли добре поїв, добре випив і добре виспався. Проте їхня мужність, скоріше інстинктивна, ніж набута, потребує міцного живлення; і ніякі думки про славу не змусять їх забути, що вони голодні або що їхнє взуття зношене". FOY, т. стор. 231. Якщо вони належним чином побудовані та зведені на відповідному ґрунті, немає споруд, які краще пристосовані для госпіталів армії в полі, ніж дерев'яні хатини чи брезентові намети. Жахливі епідемії, які так часто переслідували армії, і смертність, яка лікував їхні рани, у багатьох випадках було пов’язано з використанням кам’яних будівель як лікарень.
Вентиляція в них більш схильна бути недостатньою або порушуватися, ніж у хатинах чи наметах, і тому наслідки перенаселеності стають ще згубнішими. «Історією останньої війни часто доводилося, — каже Джексон у своїй праці про економіку армій, — що більша кількість людських фіордів приблизно на 0 кульових футів повітря містила лише дванадцять — п’ятнадцять мм, але це було зроблено через потребу служби, щоб охопити кількість. Місіонери повністю висловили непридатність освітленого дзвоном для цілей у лікарні, коли вони сказали: «Якими б не були передбачувані переваги, які привели до його прийняття як намету, було б важко вигадати щось більш непридатне для розміщення хворих». Не було ліжок, і ті пацієнти, які мали порожні мішки, щоб лягти на них, вважалися щасливими.