Через те, що його кишківник був важким, я наказав йому прочистити його та зробити йому щелепи. У цей час у мене не було жодних підозр щодо майбутнього зла. Наступного дня я виявив, що його кишечник був повністю переміщений, і що в результаті виник дуже образливий темний стілець. Тризм тепер був дуже помітним. Жувальні м’язи були тверді й стиснуті, як залізні скоби. Я оглянув рану і ще більше її збільшив. Було застосовано велику пом’якшувальну катаплазму та краплю кротонової олії всередину. Його нутрощі звільнилися від того самого смердючого пригнічення, яке він позбавлявся раніше. У другій половині дня, коли він піднявся, щоб випорожнитися (на чому він наполягав), у нього виник сильний спазм у правій частині тіла, який не супроводжувався жодним болем.
З цього часу почалися спазматичні скорочення, які повторювалися через певні проміжки часу, залишаючи його часом на півдня, але завжди повертаючись до його смерті. Ці спазми майже обмежувалися пораненою стороною, і найбільше вражали м’язи стегна. Я почав застосування ацетату морфію в гр. ij. дози, а потім зменшив його до однієї крупинки щогодини, поки він не засне. Він робив це уривками протягом наступних днів, прокидаючись злякано, якщо хтось проходив біля його ліжка. Щоразу, коли він спав годину чи дві, його симптоми помітно полегшувалися. Коли він спав, опіум переривався на кілька годин, а потім продовжувався. Лише в перший день у нього виявилися найменші ознаки наркоманії, і він відчув настільки велике полегшення від вживання наркотику, що він щиро просив його щоразу, коли не спав.
Він майже не відчував болю, хоча через те, як куточки його рота були відтягнуті вгору і назад, оголюючи зуби, і те, як були зсунуті його брови, він виглядав так, ніби перебував у крайній агонії. Була одна невелика ділянка, яка не мала жодних особливостей на вигляд чи на дотик, на внутрішній стороні коліна, і ще одна на пораненій кінцівці, які, за його словами, завжди завдавали йому сильного болю. Найменший тиск на ці місця викликав найсильніші спазми. Він часто висловлював своє здивування з приводу того, що кінцівка так здригалася, і марно намагався цьому запобігти. Його розум залишався ясним майже до самої смерті, коли він став млявим і важким, як п'яний. Ригідність м'язів лівого боку була такою ж сильною, як і правого, а м'язи стегна та гомілки того ж боку були твердими, як дошка, особливо під час проходження спазму.