Наступний випадок, описаний доктором Тейлором, хірургом 80-х років, надає приклад вогнепального поранення, яке пошкодило тонку кишку, і в той же час він показує наслідки такої рани, а також частин через значний період після нанесення травми. Це взято із записів медичного департаменту: рядовий Пол Массі був поранений у живіт у Ферозешах. Далі з’явилися дуже незначні симптоми, тому вважалося, що м’яч обійшов порожнину, а не проник. Він згадав, що після отримання поранення в його калі було трохи крові. М'яч вирвався біля хребта, увійшовши спереду. 1 РАНИ ТА СЕЧОВИЙ МІХУР, >дуже, але ідеально, за винятком того, що брехня продовжувала скаржитися, і нарешті помер від спазматичної холери, певний час (точний не вказано) поранений.
За рік до смерті він майже постійно лікувався від дизентерії. наступною була умова i; > рубець представив лінію контракту!' -us niembrai; весь кишечник мав блідо-рожевий колір. олон ''у.
Пряма кишка У кишківнику це може бути викинуто в кал. Такий випадок стався в 19-му полку. із зазначених частин був відправлений до Pitt у Криму, про що повідомляє хірург у Lancet, т. 1, 1855. Якщо судинний віскус поранений або велика кровоносна судина відкрита, то всередині може відбутися кровотеча. до дуже серйозної та смертельної міри. Взаємний тиск внутрішніх органів значною мірою запобігає кровотечі з попереднього джерела, а слабке прикріплення артерій загалом дозволяє їм вийти раптово і в великій кількості, вона частково витече через рану, а частково збереться в найбільш залежній частині живота або в тазу.
Бауденс згадує як певну ознаку кількості крові, що збирається в малому тазі, постійне і нестерпне бажання сечовипускати, викликане тиском на сечовий міхур, яке виникає, хоча сеча в нутрощах відсутня. Окрім безпосередньої небезпеки, яка виникає через втрату крові, такі випоти, якщо їх є у великій кількості, не всмоктуються, не розкладаються, викликають запалення та спричиняють смерть. Кількість повинна бути невеликою, щоб забезпечити його засвоєння. Тому дуже важливо евакуювати такі накопичення шляхом повторного відкриття рани, а не намагатися видалити її хірургічним шляхом згодом. Симптоми проникаючих поранень живота бувають ті, що належать до власне нещасного випадку, і ті, що виникають внаслідок його наслідків.