Вторинні відкладення були у нас, як зазвичай, в основному в легенях. За результатами своїх спостережень у Гольштейні Бек стверджує, що таким було місце відкладення у семи випадках із десяти, коли пацієнти померли від піємії. Я вважаю, що це не перебільшене середнє значення. Деякі з французьких хірургів, які працювали в Константинополі, зауважили, що вони рідко знаходять гній, зібраний у депах, оскільки вони звикли бачити це в Африці; але зазвичай він поширювався через органи, м’язи та кістки. Внутрішні застійні явища, які так часто виникають після ампутації, були більш ніж зазвичай смертельними за своїми результатами в Криму через наявність у більшості випадків насіння хвороби в легенях, нирках і кишечнику.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]