Особливо це стосувалося кількох випадків, які я бачив на службі пана Ленуара в Некарі. Деякі випадки, які були прооперовані в Криму, звичайно, були дуже поганими. У Суспільстві AM1TTATI в Аралі), показаному Ларном Ларрі, обидві кінцівки шланга над внутрішньою кишкою, під час вторинних операцій, і, здавалося, спочатку добре зажили; після цього рубець був показаний у С.М., тобто через два роки після операції), він не міг у-- його В іншому випадку, показаному пізніше, операція була проведена в 1848 році, і чоловік неодноразово госпіталізувався протягом цього періоду, через виразки, абсцеси та некроз його кукси.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Обмежена смертність все ж представляється нам як великий факт, який привертає нашу увагу. Якщо люди так швидко помирають після звичайної ампутації ноги, як це сталося на початку війни в Криму, постає серйозне питання, чи не слід нам, з усіма подальшими недоліками, не прийняти цей процес, коли це можливо. Якщо наш вибір лежить між двома операціями однакової тяжкості, то, безсумнівно, ми повинні вибрати ту, яка дасть найбільш корисний пень; але коли ймовірність смерті в одному випадку понад усе більша, ніж в іншому, коли, незалежно від тих небезпек, які пов’язані з самою операцією, помітна присутність «лікарняної епідемії» робить бажаним оголення якомога меншої поверхні, яка швидко заживає, тоді, я думаю, можна визнати, що операція sus-malttolaire має багато претензій до нас.