Наступні короткі нотатки про три випадки цього опису були люб’язно надіслані мені з Чатема, і вони більш корисні, ніж інші випадки, нариси яких я маю, оскільки вони фіксують стан пацієнта через деякий час після поранення. Патрік Медден, рядовий 49-го полку, отримав уламок снаряда в ліве коліно під час окопу 30 травня 1855 року. Суглоб, якщо його не розкрити, був дуже сильно поранений. Був два місяці на лікуванні в Криму, у нього суглоб.,i 3 або СУГЛОБИ. сильно опух і запалився, і коли він досяг 1. землі, рана була Він був інвалідом через: біль, слабкість у лівому коліні, суглоб частково анхілозований, а його тканини пошкоджені (l. Рядовий John iv-inu-nt, 29, був визнаний непрацездатним 1 квітня 1856 року через «часткову нерухомість лівого коліна», спричинену пораненням снарядом, яке частково вразило колінну чашечку. Рядовий,1. ('allau'han, полку, 21 рік, визнаний інвалідом на тій самій дільниці 14 квітня 1856 року через "анхілоз лівого коліна". У цього чоловіка було осколкове поранення суглоба, але нічого не згадується про будь-який перелом кісток. Артикуляція все ще була болючою в період, коли він був інвалідом. Старший сержант, 3-й полк був прийнятий в загальний склад (1 нечитабельний у скані
Шматок головки великогомілкової кістки також був забитий вниз і врізався у власний стовбур. Суглоб був заповнений речовиною брудно-рожевого кольору, але хрящі не хворіли. Клапці значною мірою зрослися, але в них була виявлена велика порожнина, заповнена гноєм, розкладеною тканиною та кров’ю. Ця порожнина простягалася вгору по зовнішній поверхні кістки до великого вертлуга. Цей випадок був прикладом великого класу, в якому ампутація була виконана пізно для вогнепальних поранень коліна, і в якому утворилася велика кількість гною. Це випадки, коли ніколи не слід намагатися приклеїти стулки першим натягом, але потрібно зробити все можливе для виходу речовини.
Я бачив лише один випадок, коли колінна чашечка була зламана м’ячем, а суглоб не був розкритий. Кістка в цьому випадку була «знята», але м'яч не засідав. Подальше запалення суглоба було незначним, і відновлення хороше j рух суглоба, однак, значно перешкоджав. Проникаючі поранення гомілковостопного суглоба в основному добре пройшли, хоча вимагали тривалого лікування. Це суперечить звичайному досвіду таких травм, але, здавалося, багато в чому залежить від уваги до двох речей, по-перше, щоб артикуляція була повністю нерухомою; і, по-друге, що та чи інша з ран була настільки збільшена, що дозволяла вільний вихід усіх виділень.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]