Було застосовано дванадцять п’явок і гарячих ліків, що принесло велике полегшення. Симптоми вщухли й залишалися припиненими приблизно до 29 числа, коли вони поступово посилювалися, суглоб ставав дуже набряклим і чутливим, вени ставали чіткішими, а загальний стан здоров’я вперше почав страждати, що виявлялося незначним потовиділенням, слабкістю, частим пульсом, втратою апетиту, спрагою, порушенням відпочинку тощо. Набряк суглоба був <>r JOINTS, рівномірний, і він не помітив у ньому жодних коливань, хоча ми думали, що є якась глибока флуктуація приблизно на три дюйми над суглобом, на зовнішній стороні олов’яного стегна. «На консиліумі було вирішено оглянути кінцівку під впливом хлороформу, а потім прийняти такі заходи, які вкаже огляд; відповідно, 1 жовтня його поклали на операційний стіл і ввели хлороформ.
З деякими труднощами та із застосуванням значної сили Тінкер зміг відшарувати частину голівки великогомілкової кістки, оголену та шорстку, невеликий шматочок кістки був відколотий від її внутрішнього та заднього краю, але місце виявлення не було виявлено, хоча вважалося, що воно знаходилось у суглобі, можливо, у щілині між виростками. Потім було вирішено зробити такий розріз, М дозволив би або висічення, або ампутацію, залежно від того, який стан вкаже. Відповідно це було зроблено; а на оприлюдненому суглобі кілька частин візка, що охоплюють обидві кістки, виявились частково відшарованими, їхня поверхня роз’їдена. не знайдено, за винятком невеликого шматка, відколеного від внутрішньої та задньої.-dp- головки великогомілкової кістки. fr,,m порожнина, яка існувала на зовнішній стороні і частково >urroundiiii; т!тобто т'.
Було виявлено, що м’яч має дюйм і три d, а також тонкий In-ad великогомілкової кістки. Колінну чашечку також < відрізали, оскільки хрящ порту був розм’якшений. і частково відокремлений. Невелике виділення крові було незабаром зупинено холодною водою". Жодна судина не потребувала лігатури. Краї рани були зведені разом і утримані швами та перев’язкою. Кінці розрізу були залишені відкритими, щоб дозволити виходу гною тощо. Наклали вологий пух і кінцівку помістили у прямому положенні на шину М’Інтайра з короткою шиною з китового вуса з кожного боку суглоба, закріплений ременем і пряжками.
Хворого клали в ліжко і давали йому зерно морфію. «Віддалена частина стегнової кістки мала довжину приблизно один і три чверті дюйма і являла собою звичайну круглу мушкетну кулю, приблизно наполовину вставлену у внутрішній виросток, кістка не була розколота, але суглоб відкритий». Жодних симптомів, що вимагали б зауваження, не виникло до 25 числа, коли звіт пана Лакіна виглядає так: «Продовжував повільно покращуватися та набирати силу до сьогоднішнього дня; виділення зменшилися в кількості. Не накопичувалися і не накопичувалися. Кінцівка набула трохи твердості. Рана виглядала здоровою та майже зажила спереду. Були виявлені певні труднощі з утриманням її дуже точно позиції, оскільки він крутився, коли користувався каструлею, і він, природно, необачний, неприємний хлопець.