Stromeyer, його постійна підтримка шиною, навіть коли він одягнений; підвищення його, щоб запобігти набряку; його згинання під кутом від 130 до 140 є важливими моментами, як щодо комфорту пацієнта, так і tlu 1 після результатів. Ранні пасивні рухи до того, як рана повністю зарубцевалась, але відразу ж припиняються, якщо з’являється будь-яке подразнення або ознаки запалення, також є ознаками, значення яких пізній досвід підкреслив. Стегно було резецовано шість разів; п'ять є основними, а одна вторинною операцією. Одному з первинних це вдалося. Такий успіх, хоч і невеликий, все ж обнадійливий, порівняно з результатами, отриманими від замінених; оскільки, як буде видно згодом, із принаймні 10 ампутацій у цьому пункті в нашій армії та приблизно з 13 у французів ніхто не вижив, і в будь-якому випадку в наших випадках після операції дуже швидко настав летальний результат.
Я провів першу операцію з видалення стегна, проведену на Сході 6 липня 1855 року, на стрільці, чия справа додається: Куше, солдат стрілецької бригади, був уражений 18 червня м'ячем, близько нижче ліктьового суглоба лівої руки. Ліктьова кістка була зламана кулею, яка потім влучила в стегнову кістку на великому вертліві з тієї ж сторони. Трохантер і шийка кістки були розколоті та серйозно пошкоджені. Пацієнт не надходив під мій нагляд до 5 липня, коли я виявив велику обірвану рану над ушкодженим вертлугом, з якої витікав дуже рясний гній. На дні цієї рани було видно, що кістка видовбана у велику порожнину, розколота у всіх напрямках і мертва.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]