Blu42 Media

Ускладнені переломи кінцівок: консервативне лікування та боротьба за збереження кінцівки

сторінка 157/230

Зовнішня рана була невеликою і розташовувалася на зовнішньому боці кінцівки: в одному випадку на два-три дюйми нижче вертлюга; в іншому — на такій же відстані вище коліна. Результатом першого стало те, що після довгих роздумів ми дійшли переконання, що спроба зберегти кінцівку в будь-якому випадку складного перелому внаслідок вогнепального поранення становить небезпеку для життя, а результати вторинної ампутації не спонукали нас покладатися на цей шанс врятувати життя після невдачі такої спроби» (Звіт Чорноморського флоту, с. Наскільки схожим був повільний процес переконання в цьому питанні, добре показано Пайяром у примітці: «Коли я прибув на театр військової хірургії, я дозволив собі засуджувати цю практику, настільки ж рутинну, наскільки й варварську; але, переконавшись у ресурсах природи та користі нашого мистецтва, я змусив деяких військових хірургів засумніватися у правильності їхніх догм і наважитися в певних випадках утриматися від ріжучого інструмента» з

«Що ж! найшвидше відмовляться від моєї помилки: інші не забаряться, зі своєю поблажливістю, що заслуговує на осуд, а я — з прикрою легковажністю, з якою я судив про поведінку, санкціоновану тривалим...» неминуче відкладалася, поки стан пацієнта не ставав настільки пригніченим, що він уже не міг реагувати. Здається, дві обставини головним чином зумовили непоправний характер і смертність від складних переломів стегна в Криму: по-перше, стан здоров'я солдатів на момент поранення; і, по-друге, вплив на кістку нового типу кулі, якою було завдано більшість цих поранень. Що стосується стану здоров'я наших пацієнтів, то справа була не лише в тому, що вони перебували в настільки анемічному стані, що нагноєння та подразнення швидко виснажували їх; і не в тому, що їхня витривалість і «мужність» були знищені труднощами та стражданнями; і не в тому, що засобів для їх лікування на передовій у початковий період війни зовсім бракувало; але головною причиною небажання природи відновлювати пошкодження кісткової тканини була цинготна отрута, яка панувала в їхніх організмах.