Джона Томсона", "що рясне кровопускання та використання протизапального режиму в усіх його частинах є найкращими допоміжними засобами, які хірург може застосувати у випадку всіх ушкоджень внутрішніх органів, що містяться в черевній порожнині". У нас на Сході стан наших пацієнтів вимагав набагато обережнішого використання ланцета при цих та інших ушкодженнях, ніж зазвичай. Опіум, однак, був головним довірою при цих ураженнях, оскільки він полегшував той біль і занепокоєння, які без нього могли б бути витлумачені як заклик до виснаження кишечника, і більш гострого, нижнього. Було б питанням якогось моменту, коли б ми могли покластися на цей знак.
Однак ми рідко можемо відрізнити характер піну від твердження пацієнта, і це не завжди дає нам вірний орієнтир, коли його розпізнають. І 2G3 найбільш.1 їжа, безумовно, є однією з найважчих: лікування проникаючих ран у рот може завдати олії, особливо трапляються в мілі; практика, яка потребує використання шва до внутрішньої кишки. Такі випадки означають 1. До тих, у яких його використання чітко не вказано, особливо стосується зауваження Хантера: «Я вважаю, що найкращою практикою було б спокійно і не робити нічого, окрім кровотечі, яка, наприклад, через поранену кишку, необхідна рідко. Поранення кишківника рідко, якщо рана не була нанесена великою кулькою, як нечитабельний у скані
Якщо несправжній задній прохід є результатом проникаючого вогнепального поранення, лікування в більшості випадків відбувається спонтанно. З цього я з великим інтересом спостерігав за двома випадками в Константинополі, обидва дуже швидко виправилися. Пластична операція на пізньому терміні, ймовірно, заповнить те, чого бракує зусиллям природи. Там, де руйнування м’яких частин було значним, небезпека вентрального випинання вимагатиме уваги під час загробного життя, і невеликі проблеми часто викликані нерегулярною роботою внутрішніх органів, болями, які або блукають по всій порожнині, або локалізуються в точці поранення. Ці неприємні відчуття посилюються будь-яким розтягненням, наприклад після повного прийому їжі, і вони продовжують турбувати пацієнта під час травлення.