Загальноприйнятою думкою щодо вжиття таких заходів є те, що таким чином збільшується злоякісність захворювання та підвищується небезпека для інших ув’язнених у лікарні. Якби кожного пацієнта вивезли за межі лікарні та розмістили в наметі окремо, це був би найуспішніший спосіб лікування таких випадків. Під час такого спалаху дерев’яні хати були б найкращими лікарнями, як я знаю з іншого досвіду. Сполучна лихоманка мала тип тифу. Завжди була потрібна найщедріша дієта; бо хоча б він i: як у випадку на півострові, що протизапальне лікування іноді є необхідним, воно може бути таким лише у здорових чоловіків, які отримали хворобу
У нас депресія повноважень відзначена легкими, випадки анура, наскільки я бачив, був результатом зниження загального здоров'я більше, ніж у конкретних причинах. У багатьох випадках це був справжній «ельнський особливий темний відтінок у письменників не був поширеним, хоча його іноді бачили; але неприємний запах і округла форма виразки були майже завжди попередніми.
Запровадження дезінфікуючих засобів у нашій армії допомогло запобігти поширенню цієї хвороби, яка спричинила такі руйнівні дії під час війни. Система, яку вони використовували для видалення своїх поранених і прооперованих оазисів з паперу Sw, написаного штатним хірургом Боггі, у першій частині третього тому Медико-хірургічного товариства Единбурга. Табір до Константинополя на дуже ранній даті, згубний характер транзиту, переповненість їхніх си губ і лікарень, все було схильне викликати хворобу, і робити її смертельною, якщо вона виникла. Багато з них почалися в таборі, але більшість виникла в Босфорі, де хвороба лютувала.
У лікарнях південної Франції він також переважав, і, як розповідає нам у своїй статті на цю тему пан Лаллур, хірург транспорту «Євфрат», він, мабуть, завдав великих руйнувань на їхніх кораблях, з одного з яких, за його словами, було викинуто шістдесят тіл під час короткого переходу до Босфору, який тривав тридцять вісім годин. У них ця хвороба була справжньою «заразною гангреною» і вражала не лише відкриті рани, але й рубці та майже кожну куксу в них. Щоб зупинити її, вони застосували справжнє припікання, за манерою Дельпеша та Путо, з очевидним успіхом. Перхлорат заліза, деревне вугілля, настоянка йоду, лимонний сік і т. д. вони використовували як допоміжні речовини. І у французьких, і в юссійських лікарнях гангрена часто поєднувалася з тифом, і в таких випадках смертність була страшною.