Вони були настільки твердими, що коли нам доводилося пересувати його в ліжку, його можна було підняти, як колоду, принаймні те, що стосувалося хребта. Його живіт був сильно здутий і на дотик твердий. Опіати, які вводили протягом перебігу хвороби, приносили йому значне полегшення від відчуття задухи, на яке він так часто скаржився. Зазвичай він лежав у ліжку, витягнувши поранену кінцівку прямо, а іншу підігнувши. Останнім часом він страждав від сильного болю, який продовжував прострілювати від хребта, а також від припинення виділень з рани. Його шкіра завжди була вкрита потом, причому виділення мали дуже різкий і неприємний запах. За кілька днів до смерті на верхній частині його тіла з'явився міліарний висип.
Під час хвороби його пульс був дещо прискореним, але ніколи не досягав дуже високих показників. Частота його дихання коливалася від двадцяти шести до двадцяти восьми на хвилину. Дуже в'язке мокротиння, яке він постійно намагався відхаркувати, завдавало йому багато клопоту. У нього спостерігалася затримка сечі, а згодом і припинення її виділення. Протягом кількох днів у його сечі була домішка крові. Я вже згадував про лікування, яке застосовувалося. Проносні засоби, опій, що давався у великих дозах, спочатку в поєднанні з камфорою, а згодом окремо. Він часто приймав до п'ятнадцяти гранів опію перед сном, і загалом, мабуть, спожив велику кількість цього засобу. Він просив прикладати припарки до його кінцівки, яка на дотик здавалася холоднішою за іншу.
За його словами, їх застосування дало йому полегшення. Його здатність ковтати напіврідку їжу дозволила мені дати йому найпоживнішу дієту, яку я міг придумати, разом із вином. З перервами та загостреннями його смертельна хвороба прогресувала. До інших недуг додався спазматичний кашель. У другій половині дня десятого дня після нападу його симптоми значно зменшилися протягом кількох годин, і поки він розмовляв з товаришем, його охопив те, що санітар назвав «припадком», він вирвав трохи темної речовини, відчув сильні конвульсії, так що тіло відкинуло назад і на правий бік, і, перш ніж дістатися до ліжка, він був мертвий. Через помилку сержанта госпіталю патологоанатомічного дослідження не було. Невдовзі після смерті я поспішно подивився на рану.