Юридичне рішення цих питань було важким уже й тому, що Малоросія, відбившись від поляків, відкинула загальнонародним голосом усі колишні форми юридичного життя: погоджуючись на підданство російському цареві, Хмельницький — від імені народу — першим пунктом акта про приєднання Малоросії поставив підтвердження «прав і вольностей військових, як з віків бувало у Війську Запорозькому, що своїми правами судилися і вольності свої мали в добрах [маєтках] і в судах» 30). Для юридичного визначення прав і вольностей «війська» доводилося звертатися до неписаних установ Запорозької Січі, з якою, як ми вже бачили, стало пов'язувати своє походження нове «Військо Запорозьке», тобто привілейована частина народу, що населяла лівий берег середнього Дніпра. Але установи Запорозької Січі, як товариства бездомних, далеко не могли задовольнити всі потреби громадянського суспільства. Звертатися до історії краю — народ категорично не бажав: вона уявлялася йому в нерозривному зв'язку з польським гнітом і тим самим відштовхувала від себе народну пам'ять 31). Збірник південно-західних руських законів, Литовський статут, був затертий у пам'яті народній польським свавіллям до такої міри, що до нього звернулися не раніше кінця XV ст. Одне слово, доводилося створювати нові установи і створювати їх обережно, не зачіпаючи слабких струн народу, що ледь заспокоївся; необхідно було голосно говорити про «права і вольності, як з віків бувало», а тільки нишком і непомітно відтворювати певні форми для громадянського життя народу, зрозуміло, керуючись при цьому історією краю. За такого стану справ селяни не могли примиритися з думкою, щоб та земля, яку вони самі, з величезними жертвами, відбивали в поляків, могла бути передана цілком до рук державця, а вони самі могли стати його «підданими».
Вся боротьба з поляками інакше й не уявлялася народу, як боротьбою за свободу від усіляких утисків польських па... 31) У 1693 р. Мазепа писав до Москви про малоросійські питно-відкупні оренди: «багаторазово зі старшиною і з полковниками говорили, щоб яким-небудь іншим, а не орендним способом збір грошовий постановили, [а] оренду ту залишити; тому що та оренда тут, у малоросійських містах, не так податками своїми для народу є важконосною, як самим ім'ям з давніх часів (частково через те, що за польської держави жиди нею володіли і багато вигаданих обтяжень чинили) є прикрою і сповненою безчестя та хули».
Чтенія Моск. Общ. Ист. и Др. [Читання Моск. Т-ва Іст. і Стар.], 1859 р., кн. 1, відд. II, стор. 6. ...нів. А тут, услід за останніми, народу нав'язувалися нові пани.
Народ, живо пам'ятаючи війну Хмельницького, озинане великих землевласників і своє розселення за тим, землях вже вільних, вважали поземельні права своїми крифіками.