Мефедівко, Апдрейкович, Ущерп'я і Халфевич, як увійти з посполитими, казками в канцелярії скарбової показали: платили вони за власники, річного окладу, який після владці, платіж стягувано, а саме 35 села Мефєдовки — згори скарбів Мефедівки — згори. 20 к.; разом - 49 р. 20 к. За мотка - по 20 к.; Разом 8 р. 20 до; за 41 гуску по б к.; за 82 каплуни по 3 до,; Разом 4 р. 92 до; жата повса по 20 чвертей і 4 \зеть ВІК Че с Я про Аааа Уі = четвірка; конопель (зерна) по 10 чвертей 2 четвірки; пеньки (волокна) тертою по 42 пуди. Так з бобілів - денгами збиралося по 10 р. 35 села Андрійковії — платила на рік чиншу тільки депгами по 100 р. 35 села Ущерп'я та деревів Хал'євії — платили в рік чиншу, з обох сіл, по 250 р. За медову данину – по 25 р.
У полку лубенському, з сіль Римоусовки, Приходок і Лімтлашівки (як війти тих сіл з посполитими показали) що живучи вона за володарем, понад панщини, давали з показаних трьох сіл чиншу — від усякого робочого вола і коня платили в осів'янину, по 10 років.
Наведені тут відомості про підданські обов'язки показують, що адміністрація узаконила для державців тільки два дні на тиждень, вироби (паїщини,) а всі повинності залежали, як ми вже сказали, від свавілля, і тому скільки-небудь точного визначили про розмір селянських повітів. Здебільшого бувало так, що селяни, крім виробу, зобов'язані були давати державці ще так звану осіщину, частину від урожаю, пропорційну кількості робочої худоби, яку віддавала або в грошах або натурою. °°) Понад те селяни 57) Акт моїх зборів.
58) Маркович у 1724 р., вересня 7, пише: ‚‚наказ війту сварковському дав — вибирати цьогорічну осинщину, саме: від мужиків, які мають одну і дві сохи, по 5 чверті жита, а должн. були доставляти держави визначення кількості різної живності (від вола і до курки), рослинних плодів, (більшою частиною, горіхів, різних лієних ягід п фарбових рослин - марени і червець) і вироблені дамашією роботи (дерев'яного посуду, ниток та ін.).
До селянських повинностей слфлуеть також віднести і так звані «кунічні гроші», які платили посполиті державцям за дозволено одружитися; так, піддані «гадяцького замку» (гетьманських меєтностей у полку гадяцькому) у 1799 р. платили куницю: «від молодика по чотири алтиви, а від удовця по підкопу».