Куре 51) Арх. Маре. Кільк. $2) 'Арх. Гр. Ал. Милорадовича. Криштоф Фрідрикевич був пасинок Мазепи; в універсал останнього читаємо: Знайму про ви ех Іан аї. поашу ЗАХИСТ 98 Яєць. коп (=50) Мотків (ниток) Оріхів, коли народяться з кожного 1 гарнець.
Хмелю четвериків старої мері Чоловфков в оному найдеться пахарних чотири.
Посполиті села Конотопа платили на рік:
Осенщини грошових золотих. 45 та 1 гривня. а та ооо Яєць (пултрет коп).... о... 995 Оріхів з будь-якого п 1 Гарнцу.
Хмелю четвериків Пахарних людей іяти.
Посполиті села См'яча платили ву 105:
Осенщина грошових золотих. в Непьокь і Оріхів з кожного по 1 гарнцу.
Хмелю. чверток її.
4. Щалоба посполитях5 села Лобковз на державцю за вимагання надлишків повинностей, 1799 2.
Ми, нижчепойменовані на підписі, убогі й покривджені мужі села Лобків, віддані від ясновельможного в підданство п. Андрію Дзевульському, до ласки рейментарської, а раніше зі стародавніх літ наше село зоставалося в тяглому до міста Погара на ратуш послушенстві, а в підданстві ніколи не бувало,..... з тим, що просив нас п. Криштоф Фридрикевич про надання собі трьох сілець — Конотопу, і Смячі, і Хрипківки, що в повіті седнівському знаходяться, на порятунок свого нового господарства». 1691 р. На це прохання і віддані були йому Мазепою ці три села. Арх. Малор. кол., спр. 4195. кривавими сльозами нашими б'ємо чолом на свого пана Андрія Дзевульського, за яким тепер живемо в підданстві, великі образи, тягарі накладені і неудобозносні перетерпіваємо, побоїща киями безвинні, при старості літ наших; також і дітей наших киями б'є мордерсько, мало не до умертвіння. А на пригін з кожного двору по чоловіку з конем висилає уставічно без переміни, кожного дня на роботизну, не минаючи і не шануючи господських божественних свят і святих нарочитих; а в кого немає коней, то й піші йдемо. Котрої через його такий тягар не можемо аж ніяк витримати, бо ж і до великого убозтва прийшли ми, і на здоров'ї постраждали ми від нього; а інші мужі не могли таких тягарів витримати і побоїщ невинно перетерпівати, мусили (повинні були) доми і житла свої, де породилися, залишивши все своє, посходити геть із села... не дай нам від нього вкінець розореними бути, щоб і ми також не поволоклися зі своїх жител, як інші розволоклися із села». 53) Спр. Скарга посполитих с. Алтинівки на державця, 1727 року.